Армандо Бруно – архітектор і генеральний директор однієї з найбільших студій Італії, Studio Marco Piva, відомої масштабом своїх проєктів далеко за межами Італії – в ОАЕ, Туреччині, Єгипті, Індії, Китаї, Японії, США, росії. Здебільшого це готелі та масштабні містоутворювальні об’єкти. Як це –керувати такою великою структурою? Як розподіляються ролі та відповідальність? Як організовані міжнародні конкурси і які в них є ризики? Такі запитання часто ставлять Армандо під час лекцій слухачі курсів HoReCa Workshop, де він виступає в ролі спікера. Про творчу свободу, проєктну дисципліну, предметний дизайн і ще багато про що архітектор погодився поговорити з нами і відповісти на запитання для нашого журналу – інформація ця може бути цінною для тих, хто займається проєктуванням готелів або хоче зрозуміти, як влаштована зсередини велика міжнародна студія. Розмовляла Анна Коломієць.

Анна Коломієць: Армандо, після захисту диплома за спеціальністю “Архітектура та містобудування” в Римському університеті ти вже знав, чим би хотів займатися в професії? Як ти опинився в одній з найбільших архітектурних фірм Італії, Studio Marco Piva? Чи був це конкурс на посаду генерального директора, чи ти кар’єрно виріс, уже перебуваючи всередині студії?

Armando Bruno: Саме так, навчався я абсолютно усвідомлено, чітко розуміючи, чим хочу займатися в житті – однозначно працювати в галузі архітектури та дизайну. Після закінчення університету в Римі я переїхав до Мілана, щоб доповнити освіту магістерською програмою з дизайну інтер’єру при Scuola Politecnica. Саме там я познайомився з Марко Піва, він був моїм професором на той час. З ним одразу склалися дуже хороші як людські, так і професійні стосунки. Власне, завдяки цьому знайомству я незабаром почав працювати в його студії, вже 1998 року.

Моє зростання всередині Студії йшло своїм ходом, поступово і поступально, поки 10 років тому, вже ставши його партнером, я посів місце гендиректора.

А.К: Студія Marco Piva спеціалізується на публічних проєктах, таких як містобудівні або готельні, офіси, театри та інші подібних типологій. У проєктах такого масштабу, створених у рамках великої студії – як розподіляються завдання: конкретні обов’язки та загальне управління? Хто створює ключову ідею? Які відділи та афілійовані структури у вас є? Чи використовуєте ви аутсорсинг, дуже популярний сьогодні в реаліях великих проєктів?

A.B: Скажімо так, головний “операційний центр” розташований у Мілані, де у нас працює близько 70-ти осіб, поділених між трьома відділами: один із питань містобудування та архітектури, другий  дизайну інтер’єру та третій – предметного дизайну.

Між тими, хто займається архітектурою та інтер’єром, є постійний зв’язок. Наші клієнти просять як комплексну розробку, так і авторський нагляд за проєктом, що я б назвав стратегічним фактором для остаточного успіху роботи.

Потім у нас є інші офіси в Дубаї, Нью-Делі, Шанхаї, Досі, Лос-Анджелесі, з командами працівників, включно з архітекторами, дизайнерами та інженерами, які зайняті роботою над місцевими проєктами під нашим загальним контролем.

Ми багатонаціональна, професійна і згуртована команда – тільки в Мілані у нас співробітники п’ятнадцяти національностей!

Ми дуже рідко використовуємо аутсорсинг [передача субпідрядникам окремої відповідальності] – у нас підібрані суміжники, на яких за потреби ми можемо покластися, але тільки для виконання оперативних завдань. І це в жодному разі не створення креативної частини.

Усі рішення ухвалюються в міланському офісі. Є рада директорів, а потім є менеджери за кожним сегментом проєкту (генеральний план і архітектура, дизайн інтер’єру і предметний дизайн). Між членами правління і керівниками проєктів налагоджено постійний діалог для координації роботи всіх співробітників.

Зростання структури відбувається шляхом дуже ретельного відбору кандидатів зі шкіл Мілана, це Scuola Politecnica di Design та Politecnico di Milano, але нерідко з Tongji University в Шанхаї і пекінського De Tao.

А.К: Часто буває, що архітектори-початківці, розпочинаючи проєктування готелів, не враховують важливість дизайну окремого типового номера, охочіше займаючись місцями загального користування, де можна запропонувати якісь яскраві ефектні прийоми. Яку пораду ти міг би їм дати? З чого почати – із сильної креативної ідеї, функції чи може з розрахунку бюджету?

A.B: У межах проєкту, чи то будинок, готель, чи то міський генплан, не буває “один простір важливіший за інший” – я хотів би особливо підкреслити цей фундаментальний аспект, звертаючись до молодих проєктувальників. Вихідною точкою завжди має бути пошук ідеї, кореня, на якому ґрунтувалася б уся дизайнерська гіпотеза. Елементами для натхнення можуть бути територія, історія, костюми, інколи навіть розповідь чи фільм, навіть, чому б і ні – твори мистецтва чи просто емоції.

Завдання в дизайні полягає в тому, щоб створити послідовний і безперервний взаємозв’язок між концепцією і готовим продуктом, чи йде мова про архітектуру, інтер’єр вітальні, чи то лобі готелю. На початковому етапі проєкт має розглядатися як єдине ціле, а не у вигляді окремих елементів. Ми виходимо з цієї схеми, а потім доопрацьовуємо її, дотримуючись встановленого бюджету, надаючи ключовій ідеї конкретної форми і розподіляючи функції.

Створити таку історію, яка б підтримувала проєкт не тільки з функціонального, а й з формального погляду, є найскладнішим завданням і проблемою, але й обов’язковою відправною точкою для того, щоб замовник зрозумів проєкт і щоб він був сталим, особливо з плином часу.

А.К: Коли ви працюєте з міжнародними готельними мережами, скільки творчої свободи вам лишається з огляду на суворі правила для кожного типу готелів? Як цей світ змінився останнім часом? Чи стала система гнучкішою або, можливо, орієнтованою більше на різноманітність з урахуванням локальних особливостей – наприклад, згадуючи мережу W Hotels?

A.B: Відносини з клієнтом завжди складно і комплексно вибудовані, відповідно до потреб організації, управління та маркетингу конкретної готельної структури.

Усі ці аспекти Студія вивчає особливо ретельно, тому що ми вважаємо, що проєкт має відповідати, злагоджено і гармонійно, всім вимогам.

Це передбачає велику роботу – практично безперервну взаємодію – із замовником, із забудовником, з менеджером і всіма компонентами проєктної команди, щоб оптимізувати концепт і стежити за його розвитком і втіленням на різних етапах робіт.

Конструктивні обмеження, безумовно, заслуговують на увагу, але в будь-якому разі творча свобода дизайну існує – і навіть дедалі збільшується і консолідується завдяки досвіду, напрацьованому дизайнером.

Але цілком очевидно, загалом тенденція така, що навіть великі готельні мережі поступово відмовляються від ідеї стандартизації просторів і місць: готель у Римі не може бути таким самим, як у Пекіні, бо атмосфера і, отже, емоції в них різні.

Як в Excelsior Hotel Gallia в Мілані [2018], так і в Pantheon Iconic Hotel в Римі [2018] чи Palazzo Tirso [2023] в Кальярі, творча свобода нашої студії повинна була порівнюватися з обмеженнями, встановленими клієнтом. Але підсумковий дизайн повністю відображає філософію нашої студії.

Стратегічні елементи для оптимізації результатів роботи готелю пов’язані з гнучкістю використання просторів, закладеними можливостями зі спрощення використання структури та її тривалістю в часі – це дасть змогу отримати в результаті дуже динамічний архітектурний об’єкт, здатний задовольнити потреби й очікування гостей.

А.К: Говорячи про великі проєкти з найпрестижнішими замовниками, як у випадку з Excelsior Hotel Gallia в Мілані [ред. – шейх Катару] або в інших подібних, коли ви, за рідкісним винятком, не спілкуєтеся з клієнтом безпосередньо, як вдається керувати процесом? З якими професійними фігурами ви взаємодієте?

A.B: Контактні особи з проєктною студією складаються з груп фахівців, які передають і контролюють від імені Клієнта специфікації, інформацію, витрати, виконавчі процедури та будівельні роботи.

Сама логіка розробки різних етапів проєктування може суттєво різнитися від країни до країни, як і процедури затвердження, дозволи на будівництво та багато інших моментів організації та втілення.

Тому важливо, щоб архітектор визначив робочий метод і встановив систему стосунків з іншими фахівцями, які обертаються навколо теми дизайну. Як то інженери-конструктори, інженери-механіки, інженери-гідравліки, електрики тощо – від однієї професії до іншої.

Це свого роду “диригування оркестром”, яке зобов’язує архітектора активно працювати в команді, щоб отримати максимально можливий внесок від кожного її учасника.

Потрібно сказати, що сьогодні, з можливостями технологій, відстані практично зникають. Наприклад, для Excelsior Hotel Gallia ми провели кілька “зустрічей” безпосередньо з Катаром – через телефонні Skype конференції. Те ж саме відбувається сьогодні з проєктами вілл, які ми будуємо, наприклад, у Сполучених Штатах, і для різних будівель work in progress на території Китаю.

А.К: Коли ви берете участь у так званих закритих конкурсах, на запрошення, це часто “гра в невідомість”. Для студії це в будь-якому разі чималі інвестиції та деякі ризики. Чи траплялося вам виграти, але не мати потім можливості втілити проєкт? Або коли будівництво довгий час відкладалося? Яка частка конкурсів успішно завершилася?

A.B: Авжеж, так ставалося, що наша Студія вигравала конкурси, але потім клієнт не виділяв коштів для його втілення або не отримував необхідних дозволів. Існує безліч чинників, що впливають на можливості втілення проєкту, які не залежать від студії. Нині ми набагато обережніше й уважніше підходимо до перевірки можливостей, які ґрунтуються на програмах розвитку конкретної території [для якої створюють проєкт], її відкритості для іноземних учасників, простоті або відсутності доступу та регулювання.

А.К: Не дуже творче, але дуже практичне питання. Ви працюєте з надскладними та комплексними проєктами, які можуть тривати роками. Можна припустити, з великими або величезними бюджетами, і часто у віддаленій географії. Як ви захищаєте себе від можливих фінансових ризиків? Ці знання можуть бути корисними і нашим читачам.

A.B: Ми студія, яка працює на міжнародному рівні, і тому знаємо логіку розвитку в секторі нерухомості, де проєкт, безумовно, є центральним елементом. Але потрібно розуміти необхідність серії дозвільних, адміністративних і фінансових кроків, які можуть мати вирішальну роль у розвитку проєкту.

Наприклад, житловий комплекс Rawdhat в Абу-Дабі, спроєктований нашою студією далекого 2008 року, був заморожений упродовж довгого часу, чекаючи на дозволи, і ось нарешті відновився у 2017 році. Комплекс відкрився у 2019.

Бізнес-ризики, особливо під час роботи на закордонних територіях, наскільки це очевидно з нашого досвіду, виникають майже завжди з вини місцевих проєктних компаній. Замовники майже скрізь вимагають міжнародних фінансових та економічних гарантій, які нелегко отримати. Тому якщо ви думаєте про створення своїх місцевих відділень студії, про підготовку локальних команд і виконання всіх локальних умов, пов’язаних із проєктною діяльністю – усвідомлюйте, що це дуже складні організаційні та управлінські завдання.

А.К: Кого з великих італійських (і не тільки) архітекторів ти міг би назвати своїми Вчителями, які вплинули на тебе найбільше? Хто тобі подобається з тих, хто працює сьогодні, і чому?

A.B: Я люблю архітектуру рафіновану, яка дає змогу “зісканувати” витоки – концептуальні, культурні та соціальні, яка використовує раціональну і збалансовану виразну мову. Якщо подумати, хто вплинув на мене найбільше, я б назвав таких: Luigi Moretti, Adalberto Libera, Louis Kahn та Peter Eisenman.

І звісно, Mies Van Der Rohe, який своєю філософією “less is more“ передбачив усю концепцію сучасної раціональної архітектури, а ще й елегантності, краси та сталості.

А.К: Наостанок, ми знаємо, що ти досить успішно займаєшся product design [з брендами B&B Italia, Cassina, Aspesi, Bulgari, Maison Martin Margiela]. Чи є для тебе створення дизайнерських предметів альтернативною творчою роботою, це гра/переключення чи це окремий серйозний напрям?

A.B: Я думаю, сьогодні немає сенсу говорити про “дизайн продукту” як про самоціль.

Для мене дизайн – це “зустріч”, зустріч між дослідницьким та експериментальним процесом дизайнера. Це виробничі, ремісничі та технологічні можливості компанії плюс аспекти, пов’язані з потребами людини. Форма, якою б красивою вона не була, без функції – це нуль. Звісно потрібно створювати красиві предмети, але такі, що відштовхуються від функції, і насамперед здатні стати втіленням майбутніх потреб.   

Дизайн – це насамперед дослідження та експеримент, і тільки потім – вироби, предмети.

Сьогодні, коли я займаюся дизайном, мені цікаво зрозуміти, як виробник визначає для себе продукти/об’єкти, що виражають максимальну функціональність, і водночас є привабливими, а отже, мають власний яскравий характер. Це предмети, які відходять від концепції “серійності” і голої виробничої механіки, але які несуть у собі естетичні якості – без шкоди функціональним – і які можуть бути скомпоновані в безлічі варіантів. І, відповідно, бути цікавими більшій кількості потенційних користувачів у більшій кількості ситуацій.  

Головне завдання – створювати сценарії та об’єкти, пов’язані з тим, що прийнято вважати тенденціями стилів життя – life style. Усі мої проєкти дизайну народжуються із серйозного пошуку, починаючи з культури продукту – це ніколи не самоціль, аби будь що запропонувати ринку “щось новеньке”.

Матеріали надали Studio Marco Piva та особисто Armando Bruno, головний виконавчий директор SMP, головний архітектор та керівник освітнього напрямку.

Фото надані студією, © Anna Kolomiyets, вказано за місцем. Фото Армандо Бруно в аудиторії HoReCa Workshop – Генадія Мартинова. Заключне фото: Армандо презентує новий проєкт готелю Palazzo Tirso в Кальярі на конференції “Історії гостинності” – Storie dell’accoglienza, 15 жовтня 2023, BASE Milano, присвяченій новим тенденціям в проєктуванні готелів.

Сподобалось, поділіться