Венеція. 21 лютого тут у Колонній залі палаццо Cà Giustinian було представлено програму майбутньої 18-ї Архітектурної бієнале 2023, найзнаменитішого та найпрестижнішого архітектурного форуму у світі. Історично так склалося, що одне з основних правил Венеціанської бієнале – чітко дотримуватися теми, яку пропонує призначений куратор чергової виставки. Назва 18-ї виставки “The Laboratory of the Future” – “Лабораторія майбутнього”, її озвучила у травні минулого року гансько-шотландська кураторка Леслі Локко, запрошена президентом Роберто Чікутто. Що сталося за наступні дев’ять місяців і в які форми організатори та майбутні учасники “одягли” цю тему, наведений нижче матеріал. Про історію виникнення архітектурної виставки у Венеції читайте у нас в журналі.

Чи потрібна бієнале?

Саме так провокаційно та радикально Леслі Локко розпочала свою презентацію. Дещо несподівано, враховуючи її роль запрошеного координатора майбутньої події. Як прихильник і промоутер теми сталого розвитку та декарбонізації, вона, за власним визнанням, неодноразово за час роботи з організації бієнале знову і знову запитувала себе, чи виправдані виставки такого масштабу — як з погляду викидів вуглецю, так і з точки зору їхньої собівартості?

Цікаво було почути її логіку “виправдання” цієї та аналогічних виставок. Голоси ЗА таки переважили, але з набором певних умов. Щоб зрозуміти кураторку, варто навести кілька її цитат. Вони у тому числі й про метаморфози в її власному розумінні такого складного механізму як бієнале, що сталися за дев’ять місяців підготовки.

Перш ніж процитувати Леслі Локко, варто сказати кілька слів про неї саму, бо це багато чого пояснює у виборі теми, структурних частинах та преференціях майбутньої виставки. Насамперед вона не зовсім традиційний архітектор. Різноманітно обдарована, Локко поєднує роботу в архітектурі з викладанням та письменством. Вона засновник та головний редактор FOLIO: Journal of Contemporary African Architecture. У 2004 році був опублікований її перший роман Sundowners (“Захід сонця” на африкаанс), за яким пішли інші, що стали бестселерами. Її тринадцятий (!) роман The Lonely Hour (“Самотня година”) вийде цього року у видавництві Pan Macmillan. Наприкінці конференції журналісти, сміючись, ставили їй запитання – чи не буде присвячено наступне літературне творіння подіям навколо бієнале? Вона обіцяла подумати… після офіційного відкриття.

Леслі (Lesley Naa Norle Lokko) – дочка хірурга з Гани та шотландки, народилася в Данді у Шотландії, росла між Африкою та Європою. Освіту здобувала у США та Великій Британії, захистила диплом у Лондоні.
Як в архітектурі, так і в літературі тексти Локко розглядають відносини між расою, культурою і простором. Далі цитати із спічу цієї неординарної жінки – може їх дещо забагато, але всі вони доречні [виділено редакцією].

«У травні минулого року [під час презентації теми 31 травня] я кілька разів називала виставку “історією”, наративом, що розгортається в просторі. Сьогодні моє розуміння змінилося. Архітектурна виставка – це і момент, і процес. Вона запозичила свою структуру та формат з художніх виставок, але має важливі відмінності від [виставки] мистецтва, які часто залишаються непоміченими. Окрім бажання розповісти історію, питання виготовлення, ресурсів і репрезентації є центральними для того, як архітектурна виставка з’являється у світі, але це нечасто визнається чи обговорюється. З самого початку було зрозуміло, що основним жестом “Лабораторії майбутнього” будуть зміни».

Бієнале під керівництвом Локко – це повернення голосу тим країнам та їхнім архітекторам, чиї проєктні дослідження часто замовчувалися або не розглядалися на престижних майданчиках, де в основному і генерувалася сучасна архітектурна думка. У якомусь сенсі мовчання було порушено присудженням престижної Премії Прітцкера 2022 року африканському архітектору Франсісу Кере (Diébédo Francis Kéré, Буркіна-Фасо, студія в Берліні). Ймовірно, майбутня бієнале стане продовженням цієї тенденції.

 «(…) Вперше за всю історію центр уваги припав на Африку та африканську діаспору, ту мінливу та переплетену культуру людей африканського походження, яка зараз охоплює весь світ … щоб виставка являла собою не одну історію, а безліч історій, які відображають чудовий калейдоскоп ідей, контекстів, прагнень та значень, де кожен голос відповідає на запити свого часу».

Під кінець своїх міркувань вголос, пам’ятаючи задане спочатку нею самою питання щодо необхідності і виправданості таких виставок, на порятунок формату бієнале Локко підсумувала:

«Часто кажуть, що культура — це сукупність історій, які ми розповідаємо собі і про себе. Хоча це і правдиво, у заяві бракує будь-якого визнання того, хто такі ці “ми”… Зокрема, в архітектурі домінуючим голосом історично був єдиний, ексклюзивний голос, чиє охоплення та сила ігнорували величезні верстви людства — у фінансовому, творчому, концептуальному плані — начебто ми слухали й говорили лише однією мовою. За такого розгляду “історія” архітектури є неповною. Це не помилково, але це однобоко. Саме в цьому контексті виставки набувають особливого значення».

Структура виставки

“Лабораторія майбутнього” – це виставка із шести частин. У ній буде представлено 89 учасників, більше половини яких з Африки чи африканської діаспори. Гендерний баланс становить 50/50, середній вік усіх учасників — 43 роки, а в кураторських спецпроєктах Curator’s Special Projects він знижується до 37 років, де наймолодшому — 24 роки. 46% учасників вважають освіту формою практики, і вперше майже половина учасників працювали поодинці або невеликими проєктними групами до п’яти осіб. У всіх частинах “Лабораторії майбутнього” понад 70% експонатів створено індивідуальними авторами чи дуже невеликими командами.

«Головне у всіх проєктах — домінування та ефективність одного інструменту: уяви. Неможливо побудувати кращий світ, якщо спочатку не уявити його».

Lesley Lokko

Лабораторія майбутнього розпочинається у Центральному павільйоні в Садах-Джардіні, де у розділі Force majeure буде представлено 16 проєктів, прикладів архітектурної творчості Африки та діаспори. Продовжиться вона в комплексі Арсеналу (і в Форте-Марґера в Местре), де учасники розділу, дивно названого Dangerous Liaisons – “Небезпечні зв’язки”, своїми роботами доповнять розділ Спеціальних кураторських проєктів.

Роботи на обох цих майданчиках авторства в тому числі молодих практикуючих архітекторів Африки та діаспори, названі Guests from the Future. Вони були відібрані Локко, оскільки їхній практичний підхід відповідає двом основним темам цієї виставки – деколонізація та декарбонізація.

Під час прес-конференції Локко зробила одне смислове уточнення:

Ми навмисно вирішили представити учасників як “практиків”, а не як “архітекторів” та/або “урбаністів”, “дизайнерів”, “ландшафтних архітекторів”, “інженерів” чи “академістів-дослідників”. Адже це відображає наше переконання в тому, наскільки багаті та складні умови – як Африки, так і решти все більш змішаного світу – вимагають іншого ширшого розуміння терміну “архітектор”.

Вперше на пропозицію куратора при Архітектурній бієнале створюється Biennale College Architettura,який пройде з 25 червня по 22 липня 2023 року. Провідні світові архітектори працюватимуть із групою з п’ятдесяти молодих фахівців, аспірантів та студентів. Цих щасливців відібрала особисто Леслі Локко із 986 заявок з усього світу, в процесі Open Call із терміном 17 лютого. Упродовж чотирьох тижнів програми про цей новий освітній досвід буде знято документальний фільм (режисер Анхель Боррего Куберо), який випустять у жовтні цього року. У липні до коледжу приєднається міжнародний склад критиків.

Ще один новий розділ, вигаданий “романісткою” Локко, це Carnival. Як Венеції без карнавалу? Але тут він триватиме ще довше, ніж традиційний венеціанський – усі шість місяців виставки. Тільки це буде не видовище чи розвага, а цикл заходів, лекцій, панельних дискусій, фільмів та перформансів, що розкриватимуть теми Архітектурної бієнале.

«Carnival пропонує простір для спілкування, в якому слова, погляди, точки зору та думки будуть обмінюватись, вислуховуватись, аналізуватися та фіксуватись».

Lesley Lokko

Цей новий майданчик архітектурної виставки дасть слово політикам, поетам, режисерам, документалістам, письменникам, інтелектуалам та громадським діячам, які вийдуть на сцену разом із архітекторами. Як взаємно корисна форма архітектурної практики, яка у такий спосіб спробує подолати прірву між архітекторами та громадськістю (за підтримки Rolex, ексклюзивного партнера і офіційного хронометра виставки).

Виставка вкотре підтримує ще одну важливу ініціативу, програму Biennale Sessions для університетів, академій мистецтв та інших профільних вишів. Мета її – полегшити триденні самостійні відвідування групами понад 50 студентів та викладачів. Ім пропонується допомога в організації проїзду та проживання, а також можливість безкоштовного проведення семінарів на виставкових майданчиках бієнале.

Національні павільйони

Цього року 63 країни організують свої виставки в історичних павільйонах у Садах-Джардіні (27), в Арсеналі (22) та у центрі Венеції (14). Вперше в Архітектурній Бієнале візьме участь Нігер. Панама вперше виставиться зі своїм власним павільйоном, а не в складі групових виставок, як це було в минулому (у рамках I.I.L.A. – Італо-латиноамериканської міжнародної організації).

Святий Престол знову повертається із власним павільйоном на острові Сан-Джорджо-Маджоре. Вперше Ватикан брав участь в Архітектурній бієнале у 2018 році – читайте у нас про його вишуканий та грандіозний проєкт Vatican Chapels.

Італійський павільйон у Tese delle Vergini в Арсеналі, за підтримки та фінансування Генерального директорату сучасної творчості при Міністерстві культури, курує Fosbury Architecture collective. Виставка називатиметься “SPAZIALE: Кожен належить всім іншим”.

Україна (знову) не прийматиме участі в архітектурній бієнале, з причини досі нерозв’язаного “конфлікту інтересів” між двома міністерствами за сфери відповідальності. Щодо можливої гіпотези Українського павільйону на виставці 2023, можете прочитати в нашому журналі. Залишається сподіватись, що до 19-ї бієнале 2025 бюрократичні питання будуть вирішені, і наша країна зможе долучитися до цього найважливішого світового архітектурного форуму.

Окрім національних павільйонів було відібрано 9 супутніх заходів у різних місцях Венеції. Від Кастелло та Вірменського центру на Дорсодуро до розкішних палаццо та залів Архітектурного університету IUAV. Вони також увійдуть до другого тому офіційного каталогу бієнале. Оригінальний графічний стиль Biennale Architettura 2023 та дизайн публікацій – робота студії Die Ateljee – Fred Swart. Томи буде видано Edizioni La Biennale di Venezia.

Бієнале та клімат

Вже багато років не на словах, а на ділі La Biennale di Venezia працює над досягненням найважливішої мети боротьби зі зміною клімату. Просуває конкретні рішення та сталу модель проєктування, оформлення та проведення всіх своїх заходів. Це торкнулося не лише повторного використання елементів оформлення попередніх років, а й багатьох інших, іноді несподіваних сторін організації та підтримки виставки протягом місяців підготовки та шести місяців роботи.

Для всіх масових подій у світі найважливішим компонентом загального вуглецевого сліду була мобільність відвідувачів. Тобто, спрощуючи, яким транспортом і на які відстані вони переміщуються, щоб досягти виставкових майданчиків. У цьому сенсі 2023 року Бієнале знову візьме участь у комунікаційній кампанії з підвищення обізнаності учасників та гостей. Наступна 18-а Міжнародна архітектурна виставка стане першою великою подією у цій дисципліні, яка планує досягти вуглецевої нейтральності.

Післямова президента

Цікаве доповнення до виступу кураторки зробив президент Бієнале Роберто Чікутто, який запросив Локко на цю роль наприкінці 2021 року. Ним і можна підсумувати презентацію виставки.

«Лабораторія майбутнього обов’язково має починатися з певної відправної точки, з однієї чи кількох гіпотез, які шукають підтвердження. Локко починає з континенту [свого] походження, Африки, щоб розповісти про його історичну, економічну, кліматичну та політичну важливість і повідомити всіх нас, “що багато з того, що відбувається з рештою світу, вже сталося з нами. Давайте працювати разом, аби зрозуміти, де ми досі помилялися, і як ми маємо дивитися у майбутнє”. Це [і є та] відправна точка, яка запрошує прислухатися до тих частин людства, що залишилися поза межами дебатів. І відкривається безлічі голосів, які так довго замовчувалися [частиною], що вважала себе вправі домінувати в цьому життєво важливому і неминучому змаганні».

Roberto Cicutto

18-та Міжнародна архітектурна виставка під назвою “Лабораторія майбутнього” буде відкрита для публіки з суботи 20 травня по неділю 26 листопада 2023 року у Садах-Джардіні та Арсеналі, а також у Форте-Марґера. Попередній вернісаж пройде 18 та 19 травня, церемонії нагородження та офіційного відкриття відбудуться в суботу 20 травня. Запрошуємо!

За матеріалами La Biennale. Фото: надані організаторами, Anna Kolomiyets, вказано за місцем. Перше, друге та четверте фото Jacopo Salvi. Courtesy La Biennale di Venezia. Використані скріншоти прес-конференції 21 лютого 2023 року. Переглянути конференцію можна на офіційному BiennaleChannel.

Official hashtags: #BiennaleArchitettura2023 #TheLaboratoryOfTheFuture #BiennaleCollegeArchitettura

Оновлення від 28 березня. Україна таки долучилася до участі з національним павільйоном, поза рамками термінів. Про це читайте у нас в журналі від 24 травня 2023 в статті “Венеціанська паланка. Україна і бієнале”. Тут знайдете розповідь про ще один проєкт на 18-й Архітектурній бієнале, присвячений Україні The Nebelivka hypothesis і “Бієнале, Nebelivka Hypothesis, інтерв’ю”.

Сподобалося, поділіться