3_foreigners-everywhere-italian-2004

Biennale Arte 2024. Всюди іноземці

Такий складний механізм як Бієнале Венеції має свої відпрацьовані ритми, бо інакше просто не можна встигнути організувати і провести найбільшу і найвідомішу виставку в світі. Отже, в грудні 2022 було оголошено куратора наступної 60-ї Арт бієнале ним став бразилець Адріано Педроза, арт-директор Museu de Arte de São Paulo – MASP. У червні минулого року він оголосив тему, яка дуже всім сподобалась. Stranieri Ovunque – Foreigners Everywhere. І нарешті 31 січня в Колонній залі Штаб-квартири Бієнале, палаці Cà Giustinian неподалік площі Сан Марко, пройшла прес-конференція, де було презентовано структуру і учасників наступної події. Завжди цікаво знати, як, відштовхуючись від обраної теми,  куратор вибудовує кістяк такої неймовірно складної експозиції, якою є венеціанська Арт бієнале? Бо це справжня Школа кураторського мистецтва найвищого світового рівня. Отже, заглянемо за лаштунки наступної виставки “Іноземці всюди”, що відкриється у Венеції менше ніж за три місяці. Про історію виникнення бієнале читайте тут.

Перед розповіддю хочеться поділитися одним спостереженням. Всі останні виставки у Венеції стали в чомусь кардинально “першими”.   

Перша жінка італійка стала куратором попередньої Арт бієнале 2022 The Milk of Dreams – Чечилія Алемані. Її виставка стала присвятою багато в чому недооціненим художницям-жінкам, які домінували серед відібраних учасників. Вперше виставка продовжилась не півроку, а 7 місяців – з квітня до листопада. Перша кураторка 18 Архітектурної бієнале минулого року The Laboratory of the Future – африканського походження, гансько-шотландська архітекторка і письменниця Леслі Локко. І зрозуміло, що завдяки її вибору вперше так широко були представлені африканські архітектори чи їх діаспора в світі. Логічно було чекати якісь “вперше” і від наступної бієнале. Вони не забарились.

Adriano Pedrosa, фото Jacopo Salvi. Courtesy: La Biennale di Venezia

Починаючи власне з куратора. До Адріано Педрози жоден латиноамериканець не очолював виставку бієнале. Отже, завдяки його вибору тут вперше буде домінування митців так званого глобального Півдня. Але це не лише Латинська Америка.

Як керівний принцип, Арт Бієнале 2024 віддає перевагу художникам, які ніколи не брали участі в цій Міжнародній виставці, хоча деякі з них вже виставлялися в своїх національних павільйонах або в супутніх заходах. Особливу увагу буде приділено проєктам open air, як в Арсеналі, так і в Садах, а також програмі перформансів у press day перед відкриттям та в останні вихідні виставки.

Президент Бієнале Роберто Чікутто і Андреа Педроза під час конференції

Нагадаємо, що вибір теми бієнале, відображений у назві, стає дороговказом для формування кураторської експозиції і, в повній автономії, національних павільйонів країн-учасниць. 60-та Міжнародна виставка, як говорилось вище, називається Stranieri Ovunque – Foreigners Everywhere. Назва ця походить від серії робіт, створених з 2004 року паризьким колективом Claire Fontaine, що зараз базується в Палермо. Їхні роботи складаються з неонових скульптур різних кольорів, на яких багатьма мовами написано “Іноземці повсюди”. Цей вислів, у свою чергу, походить від назви однойменного колективу з Турина, який боровся з расизмом і ксенофобією в Італії близько двадцяти років назад. Педроза трактує переклад італійського слова stranieri (іноземці) також в інших його етимологічних сенсах, як дивний, дивакуватий, інший, незрозумілий, незнайомець, чужинець.

Світлова інсталяція Foreigners Everywhere (English), 2005. Фото: © Studio Claire Fontaine

Отже, повертаючись до расизму і ксенофобії, а точніше протидії їм. Серед відібраних 332 учасників будуть твори аборигенів, так званих народних художників і аматорів, емігрантів, біженців, переселенців і вигнанців, “особливо тих, хто перемістився між Півднем і Північчю світу”. Також тих аутсайдерів, хто довго залишався на маргінесі мистецьких процесів сучасності, поза увагою галерей, кураторів і ринку сучасного мистецтва, “виражаючи відмінності та нерівність, зумовлені ідентичністю, громадянством, расою, статтю, сексуальністю, свободою та добробутом”.

Майбутня подія хоче стати своєрідним ілюстрованим есе, кураторським експериментом, що має поставити під сумнів кордони, коріння і впливи, та й власне визначення модернізму в його звичних географічних межах. Тому саме для ретроспекції тут буде багато творів ХХ сторіччя. Бо світ краще знає історію модернізму в Європі та Північній Америці, в той час як модернізм глобального Півдня залишається значною мірою маловідомим. Тому погляд “зсередини” бразильського куратора може подарувати несподівані відкриття і ракурси.

Виставка складатиметься з двох основних частин – Сучасне ядро, Nucleo Contemporaneo, та Історичне ядро, Nucleo Storico.

“Історичне ядро” бієнале буде представлене в трьох частинах у Центральному павільйоні та складатиметься з робіт митців ХХ століття з Латинської Америки, Африки, Азії та арабського світу.

Зал Ratratti, “Портрети”, Astrazioni, присвячений абстракції, і третій зал з творами італійської мистецької діаспори у світі протягом ХХ століття. Куратор обіцяє несподівані зіставлення і безпрецедентні зв’язки, асоціації та паралелі, які виходять далеко за межі запропонованих ним досить простих виставкових категорій.

Окремим відкриттям, сподівається Педроза, стане розділ Nucleo Storico, присвячений діаспорі італійських художників по всьому світу протягом ХХ століття. Тим, хто переїхав за кордон і будував своє життя та професійну кар’єру в Африці, Азії, Латинській Америці, а також у решті Європи, інтегруючись у місцеві культури і часто істотно впливаючи на розвиток модернізму в них.

Ліна Бо Барді на будівельному майданчику MASP, закінчено 1968. Фото: Courtesy Instituto Bardi

Варто згадати лише яскраву фігуру італійки Ліни Бо Барді, натуралізованої в Бразилії, архітектора проєкту Музею мистецтв у Сан-Паоло, MASP, директором якого є Педроза. Інноваційного музею, який свого часу створив теми і кураторські лінії, що згодом були використані на інших виставках по всьому світу. Варто згадати, що Ліна була нагороджена почесним званням лауреата спеціального пам’ятного “Золотого Лева” – Leone d’Oro Memoriae Causa на Архітектурній бієнале 2021.

“Фігура іноземця буде асоціюватися з фігурою чужинця – estraneo, stranger, estranho, étranger – і тому виставка … зосередиться на роботах інших суміжних тем: квір-художник, який рухається в межах різної сексуальності і гендерів і часто переслідується або оголошується поза законом; художник-аутсайдер, який опиняється на маргінесі світу мистецтва. Так само як самоучка або так званий художник folk чи popular; і художник-абориген, до якого часто ставляться як до чужинця на його власній землі”.

Andrea Pedrosa
Центральний павільйон, 59 Арт Бієнале, 2022

Твори митців-аборигенів розмістяться частково в Центральному павільйоні. Там особливе місце займе монументальний мурал, який на фасаді будівлі створить site specific бразильський колектив Mahku. В Арсеналі інша група, Maataho з Нової Зеландії, представить в першій залі велику інсталяцію. Квір-художники будуть в обох просторах – їм буде виділена велика секція в Кордеріях, а також зона, присвячена абстракції квір в Центральному павільйоні.

“Сучасне ядро” в Арсеналі матиме ще один несподіваний розділ, названий Disobedience Archive, “Архів непокори”, за ідеєю Марко Скотіні. Він з 2005 року займається створенням відеоархіву, що фіксує зв’язки між мистецькими практиками та активізмом. Цей розділ поділений на дві основні частини під назвою “Активізм діаспори” та “Гендерна непокора”. До “Архіву непокори” увійдуть відео 39 художників і колективів, створені між 1975 і 2023 роками.

Corderie в Арсеналі, 59 Арт Бієнале, 2022

Ще одним майже несподіваним додатком до основних ліній виставки стали два різні, але пов’язані між собою елементи, які з’ясувалися у процесі її формування. Перший – це текстиль, який досліджували як техніку багато художників в обох “ядрах”, з увагою до майстерності, традицій, технік і ручної роботи. В якомусь сенсі це повертає до початків бієнале кінця XIX століття, коли декоративно-прикладне мистецтво експонувалось одночасно з живописом і скульптурою, такий art & craft. Другим елементом є художники, пов’язані кровними узами. Що логічно випливає з традиції і передачі знань всередині сім’ї – від батьків дітям, між братами, сестрами та родичами.

Просторове оформлення Міжнародної виставки розроблене Юліаною Цібелль. Нею ж створені окремі виставки в Садах і Кордеріях Арсеналу.

Підсумовуючи, Педроза підкреслив, що ми живемо у світі, сповненому різних кризових і трагічних подій, що, на жаль, дуже добре знайомо в Україні. Ці кризи впливають на існування і пересування людей в межах країн, кордонів, націй і територій. І це ще більше актуалізує, без політизації, тему майбутньої бієнале:

“У цій панорамі вираз “Іноземці всюди” має (щонайменше) подвійне значення. По-перше, це означає, що куди б ти не пішов і де б ти не був, ти завжди зустрінеш іноземців: вони/ми є скрізь. По-друге, що незалежно від того, де ти знаходишся, в глибині душі ти по суті є іноземцем”.  

Так що це виставка для нас, про нас. І про сучасний світ. Залишається повним сюрпризом, що представлять національні павільйони, які автономно творять свої експозиції – з рекордним числом 90 країн! Італійський павільйон на виставці курує Лука Черіцца з проєктом Due qui / To hear художника Массімо Бартоліні. Повертається до участі в бієнале Святий Престол. Ватиканський павільйон відбудеться в приміщенні жіночої в’язниці Венеції, на острові Джудекка. Виставка має назву “Моїми очима”. Україна прийме участь з проєктом Net Making в Арсеналі, куратори Вікторія Бавикіна та Макс Горбацький. Окрім національних павільйонів було відібрано цілих 30 супутніх заходів у різних місцях Венеції. 

Все це доведеться відкрити разом відвідувачам, журналістам, критикам з 20 квітня до 27 листопада 2024 в Садах, Арсеналі і в місті. Побажаємо успіху вишуканому Андреа Педроза і його Арт бієнале.

Використані матеріали, надані La Biennale di Venezia. Фото: Courtesy La Biennale, Anna Kolomiyets, вказано за місцем. Цитати Андреа Педроза за прес-релізами.

Перше фото: Світлова інсталяція на Монмартрі в Парижі, Foreigners Everywhere (Italian), 2004. © Studio Claire Fontaine. Графічний проєкт 60-ї бієнале, друге і заключне фото: Estudio Campo (Paula Tinoco, Roderico Souza, Carolina Aboarrage), Сан-Паоло, Бразилія.

Використані скріншоти прес-конференції 31 січня 2024 року. Переглянути конференцію можна на офіційному каналі  BiennaleChannel.

Official hashtags: #BiennaleArte2024 #StranieriOvunque #ForeignersEverywhere

Про історію створення Бієнале читайте у нас в журналі Biennale Венеції. Архітектурні історії.

Сподобалось, поділіться

Share on facebook
Share on twitter
Share on linkedin
Share on telegram
Share on whatsapp

Leave a Reply

Схожі матеріали