18 Архітектурна бієнале Венеції. Як ми домовились в першій частині огляду з Садів, розповідь для зручності буде об’єднувати національні павільйони країн-учасниць за подібністю ідеї. Але не викладення її – бо навіть при схожості, кожна виставка абсолютно оригінально презентована і оформлена. Окрім Giardini, першого історичного місцезнаходження бієнале, ще пара прикладів тут буде з Арсеналу. Нагадаємо ще раз, що тема цьогорічної бієнале The Laboratory of the Future, запропонована кураторкою, гансько-шотландською архітекторкою і письменницею Леслі Локко. Докладніше про це в нашому журналі від 10 березня 2023. 

Bodies of Water

Якщо в першій частині йшлося про країни, які використали в якості головного об’єкта виставки власні національні павільйони, то в другій об’єднаємо ті, що так чи інакше звернулися до однієї з найважливіших тем сьогодення – водних ресурсів та важливості води для людства в цілому в XXI столітті. Як архітектура, пов’язана з водою, може стати – чи вже стала – Лабораторією майбутнього і посприяти покращанню якості життя? До цього аспекту звернулись такі країни як Греція, Данія, Фінляндія, Єгипет в Садах, Аргентина і Королівство Бахрейн в Арсеналі… Отже, роздивимось детальніше ці павільйони.

Почнемо з Садів Giardini. Саме Греція запозичила назву для цієї об’ємної глави. Куратори Costis Paniyiris та Andreas Nikolovgenis поетично назвали свою виставку Bodies of Water.

Фалес з Мілета, морський мандрівник Середземномор’я і так званий перший філософ, описав (у переказі Аристотеля) землю-сушу як таку, що плаває на необмеженій кількості води. Феномен землетрусів, який є невід’ємним досвідом середземноморської людини, був для давньогрецького філософа переконливим підтвердженням того, що “корабель землі” під час його подорожі розгойдується підземною невидимою бурею. Однак важливою тут є не стільки морська метафора плавучого корабля для сприйняття землі, скільки проголошення стародавнім вченим-матеріалістом води як початку всього.

Територія Греції була сформована геофізично, принаймні з 10-го століття, значною мірою внаслідок низки катастрофічних людських втручань, таких як екстенсивне випасання худоби та опустелювання. Країна зі складним пересіченим рельєфом і посушливим кліматом, Греція протягом всієї своєї історії відчувала проблеми з прісною водою. На неї древні архітектори відповіли будівництвом атріумів для накопичення дощової води чи підземних цистерн. В нові часи, після створення сучасної грецької держави, і ще з більшою інтенсивністю після 1950 року, водосховища, дренажні, іригаційні, водопостачальні та гідроелектростанції становлять систему підтримки сільського господарства та всіх видів людської діяльності. Так народилася нова гідрогеологічна карта країни.

Водойми та всі пов’язані з ними споруди, такі як дамби та земляні насипи, становлять публічну архітектуру в класичному римському розумінні. Це масштабний проєкт колективної емансипації. Тож “Bodies of Water” розглядає цю еволюційну геологічну конструкцію в постійному розвитку як гордість колективної праці, турботи про прогрес і як лабораторію майбутнього. І ще про те, чого не передають фото – рухи глядачів по залу викликають записані на місцях інтерактивні звуки грецьких ландшафтів.

***

Проєкт в павільйоні Данії зветься Coastal Imaginaries і, на відміну від грецького, він розглядає руйнівну роль води. А саме, наслідки підйому рівня морів, пов’язані з глобальним потеплінням, повенями і штормами. Данія, як морська країна, безпосередньо і вже сьогодні стикається з цими викликами. Тому бієнале з її темою “Лабораторія майбутнього” дала можливість кураторці Жозефін Мішо (Josephine Michau) залучити до пошуку природо орієнтованих проєктних рішень багато спеціалістів, але насамперед архітекторів. Данський павільйон став таким собі тренувальним майданчиком для нових екологічних уявлень, для інформування відвідувачів про численні виклики, з якими ми зіткнемося вже дуже скоро у зв’язку з вразливістю берегових ліній. Він розповідає про велику дилему між людським бажанням будувати поселення близько до моря та величезним впливом зміни клімату на наші прибережні ландшафти.

Кураторка поетично описала данський проєкт “Прибережні фантазії” як “лабораторію надії у світі вірусного розчарування”.

Експозиція складається з трьох частин. В найбільшій залі серія великих діорам Mermaid Bay, своєрідних 3D-сценографій, представлених з театральною видовищністю. Це вражаюча репродукція майбутнього прибережного ландшафту, створена всесвітньовідомим сценографом і художником Крістіаном Фрідлендером (Christian Friedländer) і звукодизайнером Пітером Альбрехтсеном (Peter Albrechtsen). В зміненому освітленні виринають то одні, то інші деталі досить тривожного приморського пейзажу, між вологим і сухим, водою і землею, природою і культурою.

Архітектурне бюро Schønherr створило Copenhagen Islands,“Копенгагенські острови” – масштабну модель Копенгагена, Столиці світової Архітектури UNESCO 2023, адаптованого до зміни клімату. Замість класичного генерального плану 1947 року було розроблено план розвитку міста, який відштовхується від острівців, створених у дельті між морською та прісною водою. Модифікована карта Копенгагена показує рішення, яке спирається на найсучасніші дослідження, щоб забезпечити стійке майбутнє данській столиці.

“Ми повинні змінити відносини між містом і природою. Узбережжя має перетворитися з фізичної та адміністративної лінії на “губчасту” зону, здатну поглинати та утримувати воду, коли є її надлишок, і повільно віддавати, коли її бракує. Механізми стійкості, притаманні природі, які ми знаходимо в багатьох ландшафтах і біотопах, тут втілюються в нові конкретні [проєктні] рішення”.

Rikke Juul Gram, арт-директорка Schønherr

Ландшафтна архітекторка Анна Аслауг Лунд (Anna Aslaug Lund) представляє дослідницький проєкт “Адаптація данських міст до підвищення рівня моря – простір для нових рішень”, що ілюструють можливість проєктування водно-болотних угідь, черпаючи натхнення в природі.

Дослідницький та архітектурний контент був розроблений у співпраці з низкою престижних дослідників та студентів з різних данських університетів та архітектурних коледжів. Ці зали включають розповідь про механізми стійкості прибережних територій, зберігання CO2, оброблювані площі, матеріальні банки, біорізноманіття та нові природні простори для соціальної діяльності та дозвілля.

“Архітектори потребують союзників. Ми повинні подолати дисциплінарні, географічні та інституційні бар’єри, щоб вчитися один у одного і, перш за все, стимулювати волю політиків до радикальних змін”.

Josephine Michau

***

Третій варіант звернення до теми води знаходимо в Садах у маленькому павільйоні Фінляндії (арх. Алвар Аалто, 1955-1956). Чудовий, повний гумору проєкт кураторки Arja Renell разом з The Dry Collective називається Huussi – Imagining the Future History of Sanitation. Миле фінське слово huussi означає таку малість як вбиральню, компостний туалет, яким зазвичай користуються фіни, особливо в сільській місцевості та на дачах. На перший погляд дуже схоже на наші дачні імпровізовані будиночки-туалети, але не зовсім. На бієнале запропонована модернізована версія, що зберігає свою головну особливість – сухого туалету, а не water closet. Проте з важливими новаціями переробки “відходів” у натуральні добрива, тобто створюючи циркулярну економіку. Було особливо цікаво дізнатися, що такі системи вже застосовуються в містах, в житлі та офісах. 

Комусь може здатися “неапетитною” обрана відповідь фінської кураторської групи на тему бієнале. Проте, статистика говорить за себе. Нинішні звички споживання в поєднанні зі зростанням населення та зміною клімату вже призвели до дефіциту води в усьому світі, в тому числі в Європі. Це було чітко видно, наприклад, у висиханні річок Рейн і По влітку 2022 року. На думку британського уряду, брак води вже загрожує нашому існуванню. Виставка в павільйоні Фінляндії запитує, чи виправдано використовувати більше 30 % нашої води для змивання екскрементів?

До того ж, говорячи про добрива, з кінця XIX століття в сільському господарстві в основному використовуються хімічні добрива, виробництво яких руйнує природу, забруднює наземні та ґрунтові води. Виробництво азотних добрив спричиняє величезні викиди парникових газів, а виробництво фосфорних добрив базується на гірничодобувній промисловості, яка завдає непоправної шкоди навколишньому середовищу. Хімічні добрива також руйнують мікробіом ґрунту і зрештою призводять до зубожіння сільськогосподарських угідь.

“Це природно, що фінські архітектори піднімають цю тему, відкривають дискусію на міжнародній арені та кидають виклик професії в той час, коли ми повинні активно шукати більш сталі рішення в усіх сферах суспільства. Виставка підкреслює роль архітекторів у пошуку рішень соціальних проблем, як захисників спільних інтересів і навколишнього середовища”.

Arja Renell

Слідуючи назві, виставка ставить під сумнів незаперечну позицію нинішньої водної каналізаційної системи та надихає архітекторів і експертів почати шукати альтернативні рішення, розповідає про своє бачення майбутньої “сантехнічної” історії людства. Невже винахід Александра Каммінґса 1775 року під назвою odorless water closet, змивний туалет, стане пережитком минулого? Рекомендуємо симпатичне відео про історію з далекого… 2043 року. Huussi – Death to the flushing toilet?  

***

В павільйоні Єгипту представлено спільний італо-єгипетський проєкт NiLab – Nile as Laboratory, присвячений найважливішій водній артерії країни з часів фараонів (куратори Ahmed Sami Abd Elrahman, Marina Tornatora, Ottavio Amaro, Ghada Farouk, Moataz Samir). Враховуючи, що ця бієнале по задуму її кураторки Леслі Локко мала би бути присвячена Африці, важливо, що це перший павільйон саме африканської країни в цьому огляді. 

NiLab – це лабораторія для вивчення та розробки ідей і проєктів для річки Ніл, простір для роздумів на тему води.

Каїрський університет Ain–Shams та Università Mediterranea в Реджо Калабрія спільно виступили кураторами павільйону, до них доєдналися ще 24 міжнародні університети. Так виникла лабораторія проєктів, що досліджують шість ландшафтних мега-розділів – Agro, Archeology, Industry, Infrastructure, Nature, Urbe – в інтернаціональному порівнянні між Єгиптом, народами Африки та планетою.

За цими напрямками було визначено вісімнадцять ділянок вздовж течії ріки від Асуанської греблі до дельти з більш ніж 140 островами. Подорож, здійснена подвійним поглядом – з води та з суші, у пошуках зв’язків та взаємодії між пам’яттю та інноваціями.  

Павільйон задуманий як просторово-часовий досвід, в якому відвідувач занурюється в ландшафт Нілу як структуроутворюючу основу разом з водою, природою та історією. Адже жодна інша річка не мала такого значення в історії цивілізації, як Ніл в Єгипті та в цілому на африканському континенті. Від часів фараонів і до наших днів Ніл був і залишається джерелом, центром життя, праці та надій Єгипту і народів, що оселилися на його берегах. У цьому сенсі проєкти представляються як можливий наратив етапів нового сучасного Grand-tour.

The Solar Boat, Сонячний човен (фото вище) плавав блакитними водами Нілу, серця Єгипту, що б’ється, з 2500 року до нашої ери і до сьогодні. Ставши символом павільйону, човен є уособленням безсмертного життя Нілу. 12-метрова модель нагадує про історичний Сонячний човен (2500 р. до н.е.), що зберігається у Великому Єгипетському музеї, знайдений він був у 1954 році.

Виставка, представлена на цій бієнале, не визначає завершальний момент у дослідженні, а навпаки – починає роздуми, до яких запрошуються студенти, викладачі, дослідники, щоб обговорити можливі сценарії майбутнього для ріки та країни. An Open Project Lab on the Nile.

***

Залишимо Сади і перейдемо низкою каллє, мостів і каналів до Арсеналу бієнале. Тут по темі води нас цікавить павільйон Королівства Бахрейн, на думку автора цього огляду, найкращий національний павільйон, який мав би претендувати на Золотого Лева. Назва виставки трохи дивна Sweating Assets, “Ресурси, що сочаться” (або пітніють). Сенс і спосіб презентації надзвичайні. Ця маленька острівна держава з населенням трохи більше мільйону в особі кураторів Maryam Aljomairi, Latifa Alkhayat запропонувала винахідливий спосіб заощадження і накопичення води за допомогою… архітектури, власне самих будівель.

Проєкт Sweating Assets полягає у кращому використанні існуючих систем, замість того, щоб шукати нові. Антропогенне середовище, інфраструктура та взаємовідносини – це складний і багатий на ресурси ландшафт, який часто залишається поза увагою. Отже, виставка проливає світло на взаємодію механічних систем охолодження з жарким і вологим кліматом Бахрейну. Жодним чином не заохочуючи використання кондиціонерів, дослідження має на меті показати можливості, які виникають з їхнього неминучого використання.

Споруди діють як об’єкти для конденсату.

Охолоджуючись, будівлі виділяють воду у два етапи: перший – через неминуче осушення, яке відбувається, коли повітря впускається в будинок, другий – через неконтрольовану конденсацію води на скляних поверхнях. Якщо місця конденсації виявити і спрямувати, то вони мають величезний потенціал як джерело води. Однак наразі в регіоні, де води не вистачає, ця конденсаційна вода витрачається даремно і розсіюється.

Від побутового до територіального масштабу, виставка висвітлює роль інфраструктури охолодження в ширшому екологічному контексті. Флора, фауна та охолоджувальні установки складають цілі екосистеми. Протягом року, а особливо влітку, їхній взаємозв’язок проявляється у спільній потребі у воді та охолодженні, яку люди та рослини поділяють між собою. Дивно уявити, але коли людина потіє, фінікова пальма розкривається…

Фізично на бієнале ці процеси наглядно проілюстровано у формі такої собі скляної шафи, що символізує приміщення з кондиціонером та постійним охолодженням. Всередині знаходяться чотири макети, об’єкти дослідження: будинок, музей, ринок і готель. Вони дають образне уявлення про результати. Системи кондиціонування в Бахрейні щорічно виробляють неймовірні 74 мільйони кубометрів води. Цієї кількості було би достатньо для комфортного зрошення 2,8 мільйона місцевих фінікових пальм.

Інша частина експозиції ілюструє “каналізацію” води – труби та канали контролюють потік води, спрямовуючи її до цистерн. Кожна цистерна символічно представляє окремі провінції Бахрейну, намальовані в масштабі на основі кількісного аналізу споживання прісної води та виробництва конденсату. Перш за все, це провокаційний виклик щодо клімату і заклик до збору та перенаправлення відпрацьованої конденсаційної води до водно-болотних угідь та сільськогосподарських регіонів, які так її потребують.

***

Завершимо цю частину огляду з венеціанського Арсеналу проєктом павільйону Аргентини з символічною назвою El Futuro del Agua. У рамках “Лабораторії майбутнього” куратор архітектор Diego Arraigada запропонував у павільйоні власне дослідити майбутнє води. Виставка представляє численні “обличчя” і пропорції води по всій країні.

Оформлення павільйону складається з умовного “затоплення” його до висоти 70 сантиметрів. У цій уявній, нематеріальній синій рідині вільно “плавають” білі прямокутні площини світла. Ці площини – великі столи-екрани, подібні до тих, що стоять у фотолабораторіях або на креслярських столах. На них розкладені плівки із зображеннями, згрупованими за темами, які власне і представляють наратив виставки. Вони єдині джерела освітлення в залі. Підтеми – це надлишки і дисбаланси, майбутня доступність прісної води, здатність річок і океанів утилізувати відходи, потенційне підвищення рівня моря тощо.

Відвідувачам залишається перетинати “у воді” павільйон і занурюватися в минуле і сьогодення води в Аргентині, її присутність на території, її культурну і екологічну значимість, архітектуру і дизайн, які її модулюють, обмежують чи спрямовують.

На світлинах, в історичних чорно-білих та сучасних кольорових фото, відповідно до глосарію термінів, образно розповідається про всі виміри води. Кожний стіл – окремий розділ загальної теми, де навколо периметру підібрані відповідні зображення, з нею пов’язані. Таким способом відтворюється взаємозв’язок між водою, територією, містами та добіркою сучасної аргентинської архітектури. Адже за будь-якого сценарію майбутнього планети роль води буде вирішальною.

Отже, залишається сподіватись, що “корабель землі”, згідно давньогрецького бачення, не затоне у бурях сьогодення і не буде зруйнованим. А всі запропоновані чудові проєктні ідеї знайдуть свій розвиток чи втілення.

У продовженні – наступні країни, майданчики та óбрази 18-ї Архітектурної бієнале. Побачити наживо можна у Венеції до 26 листопада.
Далі буде… 

Official hashtags: #BiennaleArchitettura2023 #TheLaboratoryOfTheFuture #IlLaboratorioDelFuturo

18-та Міжнародна архітектурна виставка під назвою “Лабораторія майбутнього” відкрита для публіки з суботи 20 травня по неділю 26 листопада 2023 року у Садах-Джардіні та Арсеналі, а також у Форте-Марґера. 

Тут перша частина огляду національних павільйонів. Про Український павільйон на 18-й бієнале читайте у нас в журналі від 24 травня 2023, а також про історію створення Архітектурної бієнале Венеції.

Використані матеріали, надані окремими павільйонами, по сайту La Biennale. Фото: ©Anna Kolomiyets, вказано за місцем. Перше фото – вид зсередини Данського павільйону, друге фото –Personal Water Collectors з сайту Грецького павільйону. Заключне фото: Павільйон Аргентини, вид згори, Courtesy: Diego Arraigada Arquitectos по джерелу Cancillería Argentina.

Сподобалось, поділіться