Нарешті, після двох переносів та довготривалого очікування 22 травня у Венеції не без труднощів відкрилася XVII архітектурна Бієнале. Один із перших міжнародних заходів такого значення після локдауну. Своє двадцятиріччя виставка відсвяткувала на карантині, і перенесла ювілей на двадцять перший рік від свого створення в 1980. За цей час бієнале перетворилася на найзнаменитіший і самий представницький форум у світі за темою архітектури, з сотнями студій та десятками країн учасниць, вийшла за межі Арсеналу та Садів у місто та на велику землю. За словами багаторічного Президента бієнале Паоло Баратта (1999-2019): “Архітектурна виставка стала дорослою після багатьох років безперервної роботи”.

Куратор XVII виставки Хашим Саркіс запропонував майже три роки тому тему, яка сьогодні здається пророчою і трохи іронічною, у світлі подій останніх півтора року. How will we live together? Як ми житимемо разом?

Яку відповідь на цю тему дали учасники, 114 запрошених архітекторів та 61 країна, можна побачити до 21 листопада у Садах – Giardini, Арсеналі та у самій Венеції. (Про історію створення Бієнале архітектури читайте в журналі тут).

Немає нічого складнішого за огляд подій, схожих на Венеціанську бієнале. Масив майданчиків, проектів, ідей настільки масштабний, що є ризик створити дубль офіційного каталогу виставки, що безглуздо. І неможливо – тому що тоді треба оселитися в Садах та Арсеналі та починати їх прочісувати зранку, з моменту відкриття, вчитуватись та вдивлятись у кожну окрему історію.

Накладання та перетин двох основних організаційних блоків – проєктів окремих запрошених архітекторів та національних павільйонів – це ще півбіди. Можна розвести їх на дві різні статті, і без цього можливо не обійдеться. Але проблема ще в тому, що і всередині цих блоків є переплетення. Тому що кожен із учасників, чи то студія, чи країна, все-таки намагався по-своєму наблизити свої презентації до заданої теми “Як ми житимемо разом?”

Тому, виходячи з таких труднощів, цей огляд буде спробою певної систематизації всього побаченого. З уточненням – не всього, тому що не всі майданчики були запущені в перші дні бієнале, а багато хто зовсім не знайшов можливості відкритися.

Тут допоможе слово куратора Хашима Саркіса, його “програмний маніфест”, на який орієнтувалися всі учасники – люди та організації – при створенні власних експозицій. Одночасно сам “похід по бієнале” ми спробуємо поділити за іншими критеріями, ніж запропоновані Саркісом:

❶) проєкти, більше схожі на арт-інсталяції,

❷) проєкти виключно архітектурні,

❸) проєкти науково-дослідного/мульти-дисциплінарного/науково-фантастичного характеру.

Багато хто з цих останніх теж був презентований у формах, схожих на арт – будь-яка думка має бути одягнена на Бієнале в яскравий образ, щоб виділитися і запам’ятатися: просто малюнки та макети мало у кого викличуть ентузіазм, потрібна обов’язкова художня подача.

Для кращого розуміння цієї складно-артикульованої виставки, напевно, варто було б створити якусь розгалужену ментальну карту, mind map, але спробуємо обійтися без неї. У компенсацію буде багато фотоілюстрацій, вони допоможуть та зроблять наш похід більш розважальним.

Картина така: при спробі “розклеїти” мітки – одиниця ❶ (АРТ), двійка ❷ (АРХ) та трійка ❸ (НАУКА/РІЗНЕ), виявилося, що у Центральному павільйоні домінують одиниці. Тобто цього разу маємо перекіс у бік арт-інсталяцій чи художньої форми подання архітектурних ідей та проектів. Власне архітектура на архітектурній бієнале 2021 року виявилася трохи в меншості. І це надто відрізняє її від попередньої 2018 року – Freespace, де кураторами були ірландки Yvonne Farrell та Shelley McNamara зі студії Grafton Architects, лауреати Премії Прітцкера 2020. За таким спостереженням напрошується висновок – наскільки сильно впливає особистість куратора на вигляд і результат бієнале. Адже відбором і запрошенням архітекторів/студій теж займається він.

Незрозумілим чином багато національних павільйонів, вільних у виборі форми, теж дали відповіді на поставлене завдання в схожому ключі, швидше в дусі міркувань про архітектуру та її роль. Теорія з відривом перемогла практику. А елементи contemporary art активно проникли на майданчики, призначені під архітектуру – начебто на згадку про те, що у непарні роки тут завжди проходила Арт бієнале.

Але цим символом цієї виставки можна назвати QR-code.

Слово куратору

Хашим Саркіс – американський архітектор, професор та теоретик ліванського походження, покинув рідний Бейрут, коли там розпочалася громадянська війна. В 1998 заснував власну студію Hashim Sarkis Studios (HSS), дослідник; викладав в Університетах Єля, Гарварда, Барселони, Бейрута; сьогодні очолює School of Architecture and Planning у Массачусетсі. Він автор і редактор кількох книг та багатьох статей з історії та теорії сучасної архітектури. Був запрошений на роль куратора архітектурної виставки у 2019 році, тодішнім Президентом бієнале Паоло Баратта. Найперша роль куратора – запропонувати тему бієнале, відповіддю на яку мають стати проекти учасників. У своєму “слові до архітекторів” Саркіс пояснив елементи поставленого завдання. Далі цитата.

***

Тема архітектурної бієнале – фраза, яка одночасно є заголовком та питанням: How will we live together? Як ми житимемо разом? І це відкрите питання.

How: як, розповідає про практичні підходи та конкретні рішення, підкреслюючи важливість problem solving, вирішення проблем в архітектурному способі мислення.

Will: виражає майбутнє і означає погляд, спрямований у майбутнє, а також пошук бачення та рішучість, спираючись на силу архітектурної уяви.

We: перша особа множини, отже така, що включає різні народи, представників інших видів, це запрошення до більшої емпатичному розумінню архітектури.

Live: означає не просто існувати, а благоденствувати, процвітати, спираючись на внутрішній оптимізм архітектури.

Together: має на увазі групи людей, загальні простори, універсальні цінності, виділяючи архітектуру як колективну дисципліну і форму колективного вираження.

?: вказує на відкрите питання, а не риторичне, яке вимагає (багатьох) відповідей, і підкреслює множинність цінностей в архітектурі і пов’язаних з нею.

Запитання: How will we live together? стародавній і водночас актуальний. Вавилонці ставили його собі при будівництві своєї вежі. Про це питав Арістотель, коли писав про політику. Його відповідь була “місто”. Його запитували французька та американська революції. У галасливому хаосі початку 1970-х Тіммі Томас журився у своїй пісні Why Can’t We Live Together?

Архітектурна бієнале 2021 року організована за п’ятьма Рівнями, або тематичними секторами: три в Арсеналі, два – у Центральному павільйоні Садів. Представлені проєкти варіюються від аналітичних до концептуальних, експериментальних, протестованих/затверджених і до вже поширених. Кожен із цих рівнів, у свою чергу, розкривається через серію тем і розміщується в окремих залах, будинках та на відкритих майданчиках Бієнале.

П’ять рівнів це: Among Diverse Beings, As New Households, As Emerging Communities (Арсенал), Across Borders та As One Planet (Центральний павільйон). Тобто: Серед різних істот, Як нові домогосподарства, Як нові спільноти, Крізь кордони та Як одна Планета [кінець цитати].

***

Бієнале включає ще серію позаконкурсних проектів, названих Stations і Co-Habitats – це задумані Саркісом майданчики, розсіяні між основними, на яких розглядається якась із п’яти запропонованих тем-рівнів, у вигляді результатів досліджень груп фахівців при університетах з усього світу.

5 рівнів

Почнемо у тій послідовності, яку запропонував Саркіс. Отже, з перших трьох рівнів, розказаних та проілюстрованих проектами в Арсеналі:

Among Diverse Beings

Уявляємо простір, де ми можемо жити разом як люди, які, незважаючи на зростаючий індивідуалізм, хочуть налагоджувати зв’язки між ними та іншими видами як у реальному, так і віртуальному просторі

As New Households

Тут спроба уявити простір, де ми можемо жити разом як нові сімейні осередки у пошуку формули житла, як місця проживання все більш різноманітного та гідного.

As Emerging Communities

Представляємо простір, в якому можна жити разом як спільноти, що розвиваються, що вимагають рівності, інклюзивності та просторової ідентичності.

Ці два рівні представлені у Центральному павільйоні:

Across Borders

Уявити простори, в яких ми зможемо жити разом за межами політичних кордонів, щоб уявити нову географію єднання.

As One Planet

Уявімо простори, в яких ми можемо жити разом як Планету, яка переживає зараз серію криз, що потребують глобальних дій, щоб наше життя просто могло продовжитися.

У наступних частинах огляду спробуємо зупинитися докладніше на кожному з цих рівнів та розповісти про найяскравіші проекти кожного. Тому ще повернемося до цих коротких описів, які допоможуть кращому освоєнню ментальної карти бієнале 2021 року.

***

Далі буде…

Цитати Хашима Саркіса за матеріалами La Biennale, переклад Анни Коломієць.

Фото ©Anna Kolomiyets, вказані за місцем або з відкритого доступу. На першому фото: Campo de la Tana, вхід до Арсеналу Бієнале. Друге фото: Peju Alatise (Нігерія), проєкт при вході до Арсеналу Alasiri: Doors for Concealment or Revelation.

Продовження огляду Бієнале про Премію Золотий Лев, Національні павільйони перша і друга частини.

Сподобалося, поділіться