У цьому місці добре все – від історії його створення до дизайну, від заявленої місії до неочевидної на перший погляд етичної складової. Яка, зокрема, і в підході green, глибоко, як судини, закладеному в його структуру. Йдеться про новий хостел, як сьогодні прийнято називати гуртожитки – хоча це трохи застаріле слово точніше передає його суть: гуртом-жити. Навіть назва у хостелу якась об’ємна, затишна: Combo. Така в графічному логотипі має чудовий вигляд і звучить добре, і запам’ятовується легко. Не так давно відкритий у Мілані на самісінькій околиці популярного тусовочного кварталу Навільї, незважаючи на непрості часи, цей “притулок для мандрівників” уже встиг завоювати симпатії у місцевих і популярність у найбільш інтернаціональних globetrotters. Він задуманий як нова мережа, і міланський другий у списку, відкритий після венеціанського і перед туринським. Запрошуємо познайомитися ближче з цим інноваційним у всіх відношеннях проєктом.

Як усе почалося

Ідея створити такий формат хостелу народилася у відомого туринського підприємця, людини з досвідом у різних сегментах HoReCa, включно з ресторацією, Мікелє Денегрі. За його плечима стояла велика холдингова компанія Finde Group, сімейний бізнес. Тому старт намічався масований, а проєкт одразу замислювався як мережевий, з можливістю повтору-репліки в різних локаціях за умови збереження стилістичної та організаційної впізнаваності. Важлива складова концепту – його формула “more than a hostel”. Це скоріше важливе доповнення до міста, в якому він відкривався. Така собі відкрита для всіх охочих платформа для спілкування, культурного зростання, відпочинку, знайомства.

Сам натхненник Денегрі дуже конкретно висловився з приводу, що таке нова мережа:

“Дизайнерські місця, безпечні, чисті та за доступною ціною, призначені для приймання найрізноманітнішої публіки. Але в Combo ми хотіли додати ще один елемент: зробити такі хостели відкритими для міста, справжніми оазисами, щоб приймати тут не тільки приїжджих туристів, а й місцевих. І ми уявляли роль культури тут як склеювального матеріалу. Ми називаємо себе фізичною social network, що складається зі спільноти, яка поділяє схожі принципи та цінності, і говорить однією мовою”.

Ще одним загальним правилом стало таке: кожен новий Combo має розміщуватися в історичній будівлі, яка потребує порятунку – від культурного забуття і фізичного руйнування. Реконструкція та перепланування під нове використання мало проводитися як з будівельного, так і з культурного чи навіть історичного погляду. Тому й об’єкти нерухомості шукали відповідні, буквально занедбані. Ідея реконструювати історичні будівлі мала втілитися в будинки для мандрівників практично в усіх великих італійських містах.

Першим став хостел у колишньому монастирі так званих Crociferi, ченців-госпітальєрів, потім єзуїтів, у венеціанському кварталі-сестьєрі Каннареджо. Чи багато, чи мало 8800 квадратних метрів. Його відкрили в травні 2019 року, одночасно з Арт-бієнале, до якої він долучився своєю виставкою, за участю двох відомих галерей Турина, і Павільйоном П’ємонту. Саме там було протестовано багато позицій нового формату. Другим став саме об’єкт у Мілані, і на ньому ми зупинимося докладніше.

Будинок з перилами

Міланський Combo розмістився в традиційній для місцевої міської забудови споруді, так званому будинку з перилами, casa di ringhiera, що виходить на парк Baden Powell у районі Навільйо Гранде. Цегляна П-подібна в плані будівля кінця XIX століття, з характерними довгими балконами, що оббігають внутрішній периметр, на які відчинялися двері й виходили вікна квартир мешканців. Зі спільним туалетом, одним на поверх, і тихим внутрішнім двором. Типова споруда для міської периферії Мілана більше ніж столітньої давнини.

Будинок був не просто в поганому стані, оголошений непридатним для проживання. Він розвалювався – тут були відключені комунікації, опалення, провалений дах. Проблемним він був ще й з погляду численних незаконних мешканців, які зробили собі з нього нелегальний притулок. Місце було злачним і відверто небезпечним, включно з прилеглим парком. Щоб врятувати будівлю від знесення, 2015 року Муніципалітет виставив її на торги разом зі списком умов. Туринський холдинг Finde Group взяв участь у тендері та виграв його. Так на межі зникнення споруди було запущено її реконструкцію. Як і у випадку Венеції, Денегрі витримав програмні положення нової мережі хостелів.

“Combo народився в занедбаних будівлях. І, реконструюючи, ми хочемо перетворити їх на найзручнішу домівку для туристів, зробити стимулюючим для місцевих і привабливим для тих, хто вже є головною дійовою особою у світі культури”.

Хостел мав стати місцем, здатним поєднати традиції та майбутнє, локальне та глобальне, щоб стати привітним прихистком і дахом над головою для одних, генератором стосунків і можливостей для інших. У балансі між інтернаціональним виміром і територіальною ідентичністю. Тим, що називається “гібридним” терміном glocal.

Проєкт

Хостел-космополіт для міста-космополіта. Так коротко можна було б визначити бриф для запрошеного норвезького архітектора Олє Сондерсена (Ole Sondersen Architect), який спеціалізується на екологічному будівництві та дизайні. Що стосується естетики, йому мінімалістичний скандинавський дух не потрібно було в собі шукати – це вже було природною частиною його проєктної культури.  

Серцем майбутнього хостелу мав стати перший поверх, відкритий місту. Там розмістилися рецепція, self–check–in, камера схову, бар, ресторан, місце для зустрічей і культурного обміну, зали для роботи й читання з безплатним Wi-Fi. А ще конференц-зал для проведення подій, мистецька галерея, виставковий простір і багато іншого. Як, наприклад, дерев’яний контейнер із несподіваним власним web Combo Radio, чия музика і live show транслюється в цих приміщеннях і затишному дворі, перетвореному на chill-out.

У двір виходять вікна номерів із традиційним балконом по периметру – рінг’єра. На подвір’ї навколо збереженого великого центрального дерева в ліричному безладді розставлено столи в оточенні різнокольорових садових стільців, які пропонуються для пікніків як гостям хостелу, так і місцевим. А на стійці рецепції можна отримати свою чашку кави 24 години на добу, навіть коли бар зачинений. Так зустрічає гостей багатоликий міланський Combo. І кожен його куточок має дуже привабливий та інстаграмабельний вигляд для тисяч молодих людей з усього світу.

 Крім гнучкої просторової організації, де одне за функцією приміщення перетікає в інше і все відкривається на подвір’я і сад, архітектор передбачив у проєкті безліч моментів, які роблять увесь комплекс хостелу передовим з погляду економії та дбайливого ставлення до довкілля. І справді, без уваги до теми сталого розвитку такий прогресивний концепт був би неможливий.  

Серед доступних на ринку технологій було обрано кілька обов’язкових до застосування: для зменшення забруднення приміщень було впроваджено систему керованої механічної вентиляції CMV: controlled mechanical ventilation. Завдяки системі фільтрації забруднювальний пил залишається ззовні приміщень, повітря замінюється тоді, коли це справді потрібно, відносна вологість підтримується в правильному діапазоні 30-60%.

На додачу все контролюється за допомогою системи Hvac (Heating, ventilation and air conditioning) – опалення, вентиляції та кондиціювання повітря – яка здатна динамічно керувати всіма функціями відповідно до реальних потреб. Навіть по-різному в різних зонах залежно від їхнього розташування за сторонами світу. На етапі проєктування було вирішено завдання скоротити викиди CO2 до мінімуму; раціоналізації та збереження як енергії, отриманої від мережі, так і виробленої; рециклу води та оптимізації її використання; отримання енергії з поновлюваних джерел.

З інших неочевидних, але важливих моментів екологічного підходу до цього проєкту можна додати створення меблів із мінімальним впливом на довкілля та без формальдегіду. А також сталий підхід green у процесах управління, коли було обрано ланцюжок постачальників, які теж зробили sustainability однією зі своїх місій.

З метою економії енергії оболонка будівлі була відремонтована з використанням високоефективних вікон з оцинкованої сталі та inox від Secco Sistemi, було зроблено додаткову теплоізоляцію фасадів, посилено теплові мости конструкції. 

Великі віконні прорізи з мінімальною товщиною рами забезпечили, особливо на першому поверсі, максимальну інсоляцію за відповідності стилістичним особливостям історичної будівлі, від смаку ретро-зістареної бронзи до сучасного. Чистота і єдність дизайну були також дотримані і в новому приміщенні великої критої тераси-теплиці, добудованої до основної архітектури. Будівля в підсумку заслужено отримала престижний екологічний сертифікат, Certificato Verde.

Етична місія хостелу не обмежується лише питаннями сталого розвитку. Міланський Combo вже зарекомендував себе як місце, що пропонує корисні послуги для місцевих жителів і території. Як, наприклад, співпраця з PerMicro, однією з найвідоміших мікро-кредитних компаній в Італії. Місцевим компаніям або приватним особам пропонується підтримка у вигляді рекомендацій та економічного фінансування, особливо для тих, хто має труднощі з доступом до традиційної банківської системи. Крім того, Combo надав тут площі Polìsola, психолого-педагогічному центру для підтримки батьків, з курсами індивідуальної та сімейної психотерапії. Так хостел справді перетворюється на важливу структуру для кварталу, в якому він виник, розширюючи сферу діяльності та вплив далеко за рамки лише традиційної hospitality.

Інтер’єри

Дизайном інтер’єрів разом з Олє займалася італійка Хельга Фалетті (Helga Faletti Studio), але різноголосиці зі скандинавським колегою, на щастя, не сталося. Все дуже гармонійно і логічно поєдналося з архітектурним концептом Сондерсена.

2200 квадратних метрів, 42 номери на 217 спальних місць і довгий список загальних просторів, уже перерахованих вище. Типологія запропонованих номерів за принципом гуртожитку включає кімнати на 3,4 і 6 місць, кожна з автономним туалетом. Інтер’єри номерів світлі, стіни і дерев’яні балки стель пофарбовані в нейтральні відтінки сірого або бежевого, підлога така сама або з сіро-чорної великої плитки, покладеної в шаховому порядку. Меблі, як-от ліжка, шафи, вішалки і деякі аксесуари, зроблені за розміром зі світлого нефарбованого дерева в мінімалістичному скандинавському стилі – втілення смаків Сондерсена. Ліжка в один рівень або двоярусні, з поручнями і сходами білого металу. Нечисленні серійні дизайнерські предмети, як жовті пластикові стільчики-підставки, веселять на цьому стриманому нейтральному тлі, куди для повноти картинки можна подумки додати яскравий одяг і фігури постояльців.

Більш строката обстановка в загальній кухні на другому поверсі, де можна автономно приготувати собі їжу. Тут домінує помаранчевий лососевий колір меблів. В загальній пральні на тому самому рівні, з мансардним похилим дахом і великими вікнами, канарково-жовтий паркет і такі самі елементи м’яких меблів створюють веселу й динамічну атмосферу.   

Найпопулярніші місця, безсумнівно, на рівні вулиці. Бар зі зворотного боку рецепції добре видно від входу – він розташувався позаду довгої металевої стійки. Навпроти бару велике прямокутне вікно з кухні. За широкою рамою зі світлого дерева, сидячи на високому барному табуреті, можна спостерігати за show cooking. Там молоді кухари створюють страви космополітичної інтернаціональної кухні з елементами місцевої ломбардської.

Сервірування найбільш мінімалістичне, яке можна уявити – ніяких скатертин, але серветка все ж таки полотняна, а не паперова, і столові прибори найвищої якості. Зона ресторану під дахом великої тераси-теплиці спеціально не обмежена, і, по суті, змішалася зі столиками барної зони. Тут вас обслужать скрізь, хоч зовні у великому дворі або на відкритому майданчику, що виходить у бік парку. Усі простори перетікають один в другий.

“Теплиця” між столами щільно заставлена кімнатними рослинами у великих діжках і ящиках. І ця імпровізована оранжерея в теплий сезон плавно переходить у дерева парку і ті, що ростуть на великому подвір’ї.

Винахідливий тут і фірмовий стиль, про який варто сказати окремо. Спеціально розроблений виразний шрифт використаний не тільки в логотипі, на сайті, а й у всіх написах у готелі, на стінах і навіть ліжках, що спрощує орієнтування в його розгалужених просторах. Персонал тут має такий самий неформальний вигляд, як і інтер’єри: футболка з назвою Combo і довгі фартухи на підтяжках для офіціантів і бармена – уніформа. Приязність, позитив і обов’язкове володіння англійською чудово доповнюють враження.

Повертаючись до інтер’єрів, найцікавіше відбувається тут із приходом темряви. Не так помітні при світлі дня світлові інсталяції, ввечері починають переливатися новими фарбами. Важко сказати, чи так це насправді, але є велика підозра, що всі ці грамотні ігри проєктувальників зі світлом і кольором у першому рівні хостелу і на відкритих майданчиках деор [фр. dehor] є даниною двом великим митцям ХХ століття. Знаменитому міланцю Лучьо Фонтана, чиї світлові інсталяції можна побачити в головному залі Музею ХХ століття (Museo del Novecento) на площі Дуомо. І американському художнику-мінімалісту Дену Флавіну, який створював з неонових трубок справжню магію світла. Досить згадати його геніальний проєкт для міланської церкви в кварталі Chiesa Rossa (читайте про неї в блозі).

Хостел і культура

Така присутність елементів, що нагадують відомі твори сучасного мистецтва, не випадкова. Як і у венеціанському Combo, у Мілані зв’язок хостелу з contemporary art більш ніж очевидний – він програмний. Тут є навіть постійна професійна фігура куратора.

Крім згаданих вже світлових тут є інсталяція The Dancing Followers молодого португальського художника Луїса Ладзаро Матоса (Luís Lázaro Matos). Вона site specific, зроблена за місцем спеціально до дати відкриття хостелу – це фреска в поєднанні з серією підвісних скульптур, що зображують, як зрозуміло з назви, танцюючі фігури.  

У великому залі в 40 квадратних метрів з боку двору, що має назву Glass Cube, заплановано 3-4 мистецькі заходи на рік, з культурними проєктами та відео-артом. У співпраці з галереями та авторами було створено програму Expanded Art, яка заявляє про наміри “розмістити твори мистецтва, заходи, резиденції, майстерні та інсталяції site-specific у різних точках будинку Combo”.

У цієї програми немає комерційної мети, лише гуманістична – надати можливість експонування для художників, творчих організацій non profit і галерей, які будуть динамічно взаємодіяти з гостями в синтонії з принципами хостелу. Одним словом, інтеграція за рамками традиційних схем.

Але тут не тільки мистецтво. Програма охоплює літературні читання і бесіди з літератури в партнерстві з історичним Міжнародним книжковим ярмарком у Турині, музичні заходи, онлайн і живі виступи. Безкоштовно для гостей.  

Пандемія трохи перервала мирну експансію Combo в найвідоміших містах Італії. Наприкінці січня 2020 року відкрився хостел у рідному місті засновника Турині, у величезному комплексі колишньої пожежної частини в історичному кварталі Porta Palazzo. В червні 2021 прийняв перших гостей Combo Bologna, вже обрано конкретні будівлі і тривають роботи в Римі. У планах на наступні три роки Флоренція, Неаполь, Палермо і Верона. Мікеле Денегрі залишається оптимістом свого починання, проголошуючи свою місію:

“Створення проєктів із високою перетворювальною спроможністю для суспільства, з почуттям ринку та економічною віддачою – це справжній виклик для всіх”.

Цитати Michele Denegri по Living Corriere, Green Planner, переклад Анни Коломієць.    
В статті використані також матеріали Elle Decor, Living Corriere, Artribune, Archiportale.
Фото Anna Kolomiyets, Nicola Ticozzi, © Combo Milano або вказано за місцем. Друге фото з дрона: Artribune.

Сподобалось, поділіться