Словосполучення “Мілан – столиця Дизайну” таке стале, майже як фразеологізм. Як загальне місце чи даність. Але таким місто було не завжди. Завдячувати такій славі потрібно, звісно окрім видатних місцевих дизайнерів і брендів, Salone del Mobile. Але безперечно також народженому при ньому Тижню дизайну і FuoriSalone, явищу, яке відсвяткувало два роки тому своє тридцятиріччя. Зважаючи на те, що події в місті під час Design Week починаються за день, а інколи за два до відкриття знаменитої меблевої виставки, календарний тиждень перетворюється на повноцінних вісім днів, з прес-відкриттями дев’ять. Тоді місто цілковито перетворюється на великий креативний майданчик. Цього року з 17 по 23 квітня. За один раз розказати хоча б частину не вийде. Отже, цей огляд – work in progress. Його можна буде оновлювати все новими локаціями, побаченими у Мілані під час цього найбільш креативного тижня року. Почнемо.

Трохи історії для новачків 

Феномен FuoriSalone, тобто дослівно зовні, за межами Салонів народився під цим іменем у 1990 завдяки далекоглядній ідеї Джильди Боярді, директорки відомого журналу Interni. Того року сталося дещо, що змінило звичний графік міських комерційних заходів. Закрилася історична виставка Campionaria, а народжений від неї у 1961 Salone del Mobile було перенесено з вересня на квітень наступного року. Тож у вересні для звиклої до меблевого форуму публіки створилася прогалина, яку було вдало заповнено Designer’s Week та FuoriSalone.

Деякі відомі бренди вже до того використовували свої шоу-руми в місті як продовження торгового простору ярмарку. Як, наприклад, Cassina чи Alchimia на початку 80-х, або як виставки відомої міланської студії Memphis. Дехто святкував ювілеї своїх марок, робив перформанси або організовував зустрічі з дизайнерами. Окрім власних задіювались також майданчики у місті – художні галереї, зали Політехніки, тощо. Так створювався прецедент, який незабаром дав поштовх абсолютно новому напрямку і став відмінною рисою заходу.

Отже, повернімося в 1990. Тієї осені пройшов перший Interni Designer‘s Week з презентацією ста двадцяти знакових місць дизайну, галерей, меблевих шоу-румів. До цієї нагоди було видано і перший путівник – ілюстрований каталог з мапою, який і сьогодні є незамінним інструментом орієнтації для відвідувачів.

Наступним вдалим кроком у 1992 стало пристосування Тижня Дизайну до календаря меблевого Салону, тобто в квітні. Відтоді дві ці події стали неподільними.

Той самий журнал Interni став рушійною силою у створенні тематичних інсталяцій, вільних від комерційних намірів. Для цього у 1998 році багато культурних майданчиків і публічних місць були задіяні у програмі заходів. Дизайн розповсюдився в потаємні зали історичних палаців, садів, монастирів, скверів, площ і музеїв. З 2008 головною локацією творчих виставок самóго журналу стали прекрасні ренесансні двори Università degli Studi, Державного університету, або просто Statale.  

Поступово захід розширився практично по всіх районах Мілану і навіть передмістях. Створилися справжні дизайнерські полюси, як Zona Tortona, Zona Romana, Brera Design District, Lambrate. З власною системою “навігації” і головними діючими особами. А сам Тиждень перетворився на культурний фестиваль в постійній еволюції, без якого вже неможливо уявити життя міста.

Народжене “знизу” як абсолютно стихійне експериментальне явище, воно з часом стало видовищною та ринковою моделлю, яку копіювали і копіюють по всьому світу. З часом виникла справжня армія міжнародних дизайн-туристів, в календарі яких міланський квітневий Тиждень займає пріоритетну і обов’язкову позицію. Place to be. Мілан в ці дні перетворюється на справне місце паломництва творчої публіки з усіх усюд. Побічний економічний ефект від FuoriSalone є таким, що від заслужено вважається найважливішим тижнем року для міста, що перетворилося за ці роки на справжню столицю Дизайну.

Найцікавіші локації 2023 …in progress

Буде багато картинок і коротка історія окремих вибраних проєктів та авторів.

Statale

Як виходить з викладеної вище історії народження FuoriSalone, логічно почати наш огляд з майданчиків, організованих журналом Interni, насамперед у міланському Державному університеті, скорочено званому міланцями Statale, недалеко від центральної площі Duomo. Кожного року за традицією запрошеним учасникам – архітекторам, дизайнерам, брендам – пропонується висловитися творчими засобами на запропоновану організаторами тему. Така собі калька зі знаменитої венеціанської бієнале.

Цього року тема виставки-події звучить так: Design Re–Evolution.

Згідно презентації це запрошення до колективних роздумів про роль еволюційного мислення як інструменту для проєктування відомих і невідомих, фізичних і цифрових, сучасних і футуристичних територій. Та про революцію, яку рухають вперед дослідження матеріалів у зв’язку з розвитком кругової економіки. 

Design Re-Evolution – це також процес: спосіб зародження, продукування та обміну ідеями для створення нової конфігурації нашого життєвого простору.

І ще, виставка тим чи іншим чином говорить про домівку, розуміючи її як “дзеркало душі”.

Щоб зрозуміти ідею творців, доречно ознайомитись з поясненнями до кожного проєкту чи інсталяції, що неможливо у стислому огляді. Ми дамо лише панораму основних проєктів, які в різний спосіб відповідають на поставлену тему. У всіх за обраною формою, часто грайливою, стоїть важлива ідея, матеріально, театрально чи алюзивно передана об’єктами. Зважаючи на відомі імена брендів-партнерів, тобто спонсорів, для самих брендів це ефективний спосіб популяризувати свої принципи і продукцію. Розміщені великі Installations у трьох великих дворах, а менші Design Islands на лоджіях та в обхідній галереї основного і найбільшого Почесного двору університету. Цікаво нагадати, що створений він був на місці колишньої ренесансної лікарні Ospedale Maggiore (1457-1465) за проєктом архітектора флорентійця Філарете (Antonio di Pietro Averlino).

Детальніше про всі 33 інсталяції можна знайти на сайті журналу Interni. Ми ж покажемо вибрані і почнемо з Почесного двору (Cortile d’Onore) – це найбільша площа, де були зібрані основні інсталяції Statale.

Momentum – безумовно один із символів FuoriSalone 2023. Дванадцятиметровий куб, нахилений під кутом 45 градусів створено MAD Architects за підтримки AXA IM Alts та P.A.T.I., Maco Technology – Roberto Maffei. Твір мав на меті образно відтворити силу, яка матеріалізується в дії, свідомість, яка перетікає в знання. Театральний ефект підсилював легкий туман в основі кубу. За допомогою доданої реальності, спеціального фільтра для Instagram можна було побачити два неочікуваних варіанти Кубу – один денний, інший нічний.

Oasi Microarchitettura створена студією Massimo Iosa Ghini за участі Felis, Intro та FMG Shapes. Це захисна мікро-архітектура, спроєктована за принципами біофілії. Ефект бачу – не бачу створює алюзію на діалог між “інтер’єром та екстер’єром”, між природнім і рукотворним. Місце релаксу і балансу. Зелений проєкт ландшафтної дизайнерки Silvia Ghirelli, для Landscape Festival 2023. Нижче вид зовні і зсередини.

Nutura, елегантний павільйон в органічних формах студії EMBT Architects відомої архітекторки Benedetta Tagliabue разом з Roca. Іспано-італійська студія запропонувала виразно мультисенсорну подорож в природу і середземноморську будівельну традицію, що надихається у каталонською архітектурному світі. Були використані керамічні плитки двох нових колекцій Nu i Tura від Roca, що і дали ім’я проєкту.

Інсталяція Temporal (Storm), дизайн бразильця Bruno Simões разом з ApexBrasil представляла собою вкриту натуральним мохом сферу – символ сталості. Цікаве відчуття було і всередині, де глядача очікувала повна тиша і де раптово все сповільнилося. Сфера – свого роду первісний кокон, жива архітектура. За визначенням авторів, це момент тиші перед бурею, коли все мусить змінитися і почнеться справжня революція в світі проєкту, на основі принципів сталого підходу. Оригінальна структура діаметром 6 метрів спроєктована архітектурним бюро Estojo.

Cabinet de Curiosités – проєкт Annabel Karim Kassar, засновниці AKK Architects, в співпраці з Annaka. Це багаторівневий лабіринт з низки сходів і оглядових майданчиків, де можна було відкривати карти, декоративні гравюри і приховані об’єкти, переосмислюючи своє місце в природному порядку. Архітекторка пояснила, що її візіонерський проєкт символізує заплутаний сучасний світ. Це експеримент з простором і світлом, який запрошує відвідувача відчути, як архітектура може змінити його емоційний баланс. За образом це ніби сучасна Вавилонська вежа або відголосок традиційного оттоманського житла. 

A Theater to Save the Planet. Проєкт Andrea Boschetti-Metrogramma разом з брендом Mirage за підтримки Save The Planet: архітектура у вигляді театру, або уточнюючи story-telling theater. Структура була зібрана з шести відреставрованих контейнерів, піднятих з дна моря і перероблених так, щоб їх можна було швидко з’єднати в одну конструкцію. Вона встановлена на автономній сталевій платформі, тобто стабільна і така, що її можна швидко адаптувати до буть-якого місця. Всередині так звана арена була створена з керамічних плит Norr та Oudh італійського бренду Mirage. На Тижні Дизайну неприбуткова Асоціація Save The Planet провела всередині низку ток-шоу, вистав і показів, спрямованих на сенсибілізацію публіки до тем сталого розвитку, солідарності та відповідальної інновації. Цікаво, що всередині ця структура нагадала чомусь легендарний проєкт Teatro del Mondo (1979) архітектора, першого італійського призера Пермії Прітцкера-1990 Альдо Россі.

Tangible & Intangible, інсталяція Giulio De Carli & Leonardo Cavalli студії One Works разом з Mapei та ICA Group. На майданчику два тотеми представляли культурний дуалізм, розкриваючи як матеріальне та нематеріальне не тільки взаємно доповнюються, але й стають в опозицію одне до одного. Матеріальний тотем зібраний з будівельних розчинів, герметиків, шпаклівок та інших виробництва Mapei, які скріплюють металеві профілі, дерево і скляні блоки. Віртуальний тотем у формі пустої сталевої рами пропонує завантажити додаток, що використовує AR / augmented reality, доповнену реальність – нижче наводимо пару прикладів того, що побачили.

Зліва (на фото нижче) інсталяція Operae авторства Gianni Lucchesi в співпраці з Carlo Alberto Arzelà, Sandra Bozzarelli, Julia Caracciolo та студією Hangar. Це 12-метрова конструкція з 12 бетонних кубів ніби вежа, на вершині якої сидить людина у натуральну величину і дивився за горизонт: скульптура-метафора людського прагнення до творення. Вежа, що підтримує головного героя, має символічне значення. Вона уособлює природний інстинкт людини творити у тісному взаємозв’язку з гармонією. Дотримуючись послідовності Фібоначчі, куби трохи розвернуті один над одним, обертання близьке до послідовності 1, 1, 2, 3. 5, сума яких дорівнює 12, стільки ж метрів, скільки висота вежі.

Внизу по центру – модульна структура-куб Grow Together, Grow Green / 10k+ від берлінської студії Topotek 1 у співпраці з Бергамським ландшафтним фестивалем, Landscape Festival di Bergamo – I Maestri del Paesaggio.

Перейдемо до розгляду так званих Design Islands під галереями по периметру Почесного двору.

Giardino del Domani (Сад завтрашнього дня) – проєкт Carmelo Zappulla – External Reference, під трьома “регенеруючими” рослинами, виготовленими з матеріалу, здатного поглинати CO2, демонструвалися п’ять проектів-переможців конкурсу “Il Design. Un viaggio tra Italia e Spagna”. Рослини надруковані 3D в Іспанії маркою Lamáquina.

Farfalle. Барвисті 540 мініатюрних вельветових піджачків, які підвішені у порожнечі і ворушаться під вітром. Вони склали інсталяцію “Метелики” – твір Ludovica Diligu разом з Labo.Art. Метафора еволюції простих організмів через кольори веселки символізує перехід від простоти до складності.

Виразно театралізована інсталяція Bright, авторства Silvio De Ponte та Build – Up разом з Caparol про залученість всіх почуттів, представляла собою велику хмару з бронзової тканини, що плавала в повітрі. Коли її підсвічував червоний колір, вона випромінювала сильний аромат природної свіжості.

Майже п’ятдесят ляльок-кроликів дряпаються на старовинні портали міланського Університету в симпатичній алегорії Re-Connection, інсталяція Alberto Caliri з брендом Missoni. Емоційне запрошення знову відкрити для себе найпотаємніші емоції, про які ми часто забуваємо. Виконані кролики з тканини з історичним малюнком Zig Zag, символом бренда Mіssoni і новим патерном Nastri (Смуги).

Після кроликів від Missoni пропонується “лікування котиками” в ігровій і позитивній інсталяції Pet Therapy авторів Alberto Biagetti та Laura Baldassarri під девізом “a house without borders”. В інсталяції site specific гігантські сплячі котики стали скульптурними сидіннями в тіні м’яких пальм, прикрашених кокосовими горіхами-ліхтарями. Як видно з фото, подобається і дітям, і дорослим. Вироблені всі ці предмети з полімерів повторної переробки і рекомендовані як для інтер’єру, так і для екстер’єрного використання. Виконання в матеріалі – Labseventy.

Спробуємо піднятися сходами, під порталами в рамці з “кроликів”. Тут на Західній лоджії вже багато років почесне місце займає своїми проєктами відомий міланський майстер акрилової скульптури Jacopo Foggini, в співпраці з компанією Dott.Gallina. Різнокольорова інсталяція Acrylic Skyline нагадує силует мегаполіса, вертикальне кольорове місто, де окремі панелі перетинаються і накладаються одна на одну.

Екструдований полікарбонат зі стільниковою структурою – матеріал з безмежними можливостями. Сам проєкт походить від бажання дати глядачам можливість побачити зблизька елемент будівлі, який зазвичай недоступний: екструдований полікарбонат широко використовується як компонент фасадів будівель, його властивості забезпечують тепло- і звукоізоляцію, міцність і зносостійкість. Ефект поліхромії було отримано за допомогою процесу фарбування під високим тиском, з кольорових відтінків, підібраних Фоджині. Кожна панель поєднує в собі два і більше пігменти з плавним переходом, щоб виразніше розповісти історію матеріалу з його тактильними і оптичними проявами. Цей, як і більшість проєктів Statale, краще дивитися ввечері або після заходу сонця.

На протилежній Східній лоджії, яку можна бачити тільки з відстані, із сутінками все краще стає видно інсталяцію-присвяту Discover(y) Lightening від студії MCA – Mario Cucinella Architects разом з брендом Artemide. В ній була використана відома модель Discovery Vertical по дизайну засновника бренда Ернесто Джизмонді, якого не стало у 2020 році. Світильник свого часу, у 2018 отримав престижну нагороду Compasso d’Oro.

Цікава ідея інсталяції у холі Aula Magna, Головної аудиторії – Time after Time, автори Gianluigi Colin та Galleria De Ambrogi. Це роздум-образ, що ставить під сумнів якість системи інформування, колективної пам’яті та її розпад. Бо побачені там сотні метрів смугастих драпіровок – це те, що залишилося після очищення офсетних ротаційних пресів газети Corriere della Sera, підвішених на десятиметровій висоті на сталевих тросах. Вони ніби окреслюють три невидимі нефи “світського Храму Знань”, торкаючись землі в центральній частині і залишаючись на висоті з боків. Драперії гойдаються протягом, нагадуючи декорації літургійних церемоній. Це ніби світські савани нашого часу, заряджені пам’яттю про нескінченні історії, слова та образи, які були стерті. Сама назва інсталяції виражає нескінченність цієї історії.

Перейдемо в інші, менші двори Університету.

Аптечний Двір (Cortile della Farmacia). Проєкт Студії Stefano Boeri Interiors, з круговою гойдалкою Swing: The Amazing Playground by Amazon – один з хітів цього року. Світло по периметру то зменшувалось, то сполохувало з новою силою, здавалося, залежно від зусиль тих, хто гойдався. Двір наповювали співи птахів і дивні металеві звуки.

Інсталяція “Гойдалка”, що була центральним елементом майданчика, надихалася темою гри та біорізноманіття. Цей експериментальний та інтерактивний простір включав у себе по кутах Двору вибір товарів для дому, доступних на Amazon.it. А образ власне гойдалки надихався іспанським сюрреалізмом початку ХХ століття та американським цирком у Мадриді, де актори створювали шоу, в яких грали і читали, сидячи на гойдалці, вражаючи своїм ораторським мистецтвом.  Інсталяція також є грайливою та іронічною відповіддю на вже трохи набридлу абстрактну риторику про сталий розвиток. На користь конкретного і реального національного проєкту міського лісівництва, Parco Italia, який популяризують разом Amazon Italia та студія відомого міланського архітектора Стефано Боері за підтримки Alberitalia.

Двір XVIII століття (Cortile del ‘700). La macchina impossibile (“Неможлива машина”) студії Piero Lissoni для відомого бренду яхт Sanlorenzo. Великий механізм, елементи якого, пропелери і колеса, приводилися в рух завдяки новій технології екологічного метанолу, яку відомий італійський бренд розробляє у співпраці з Siemens Energy. Ці передові дослідження спрямовані на зменшення шкідливого впливу яхтингу на довкілля. В моделях Sanlorenzo ця технологія вже застосовується у великих яхтах довжиною між 24 і 73 метрами.

Двір басейнів (Cortile dei Bagni). Інсталяція Free.Dom архітектора Simone Micheli у вигляді трьох кліток 4х4х4 метри: у двох з них великі стилізовані двохметрові жовті птахи, третя порожня. Проєкт символізував ставлення до життя та дизайну, як роздуми на тему свободи від умовностей. Додатково цю інсталяцію можна назвати своєрідним Contract museum просто неба, бо по периметру між арками було встановлено 27 квадратних дисплеїв. Всередині них демонструвалися предмети для сегменту Contract по дизайну Мікелі від різних світових брендів, уважних до екологічних складових виробництва.

На офіційному сайті FuoriSalone цього року було заявлено 908 подій! Так що доведеться поділити огляд на кілька частин. В наступній покажемо інші локації, впорядковані згідно традиційних кварталів Мілану, так званих Зон Дизайну, включаючи окремі “нові зірки”.  І спробуємо назвати TOP-10 року 2023 за власною версією.

Отже, далі буде…

Історія FuoriSalone та огляд за матеріалами Interni magazine, FuorisaloneIT, INTERNI. Фото ©Anna Kolomiyets, вказано за місцем, з відкритого доступу. Заключне фото: Чао зі Stone Pavilion, проєкт Vivian Coser разом з брендом It’s Natural – Brazilian Natural Stone.

Сподобалось, поділіться