Одна з особливостей цієї особливої XVII Бієнале під знаком пандемії – не всі премії, престижні Золоті та Срібні Леви – Leone d’Oro, Leone d’Argento – були вручені архітекторам та павільйонам у перший день виставки, як це традиційно відбувалося. Причина проста – на цьому етапі неможливо було обрати, наприклад, найкращий національний павільйон, бо не всі встигли відкритись до 22 травня. Те саме стосувалось окремих учасників. Тому було прийнято розумне рішення – остаточно Львів роздаватимуть у серпні, коли всі майданчики будуть оформлені та запрацюють. Отже інтрига залишається відкритою, і це добре – є час самостійно оцінити, наприклад, національні павільйони, щоби погодитися чи посперечатися з майбутнім вибором журі.

А поки що було присуджено лише пам’ятного Золотого Лева і за досягнення. Вони були озвучені задовго до відкриття. [Оновлення від 30 серпня наприкінці цього огляду].

Спеціальним Золотим Левом Memoriae Causa нагороджено Ліну Бо Барді (Lina Bo Bardi, 1914-1992), італійську архітекторку-модерністку, сценографа, художницю, натуралізовану в Бразилії. Там злетіла її архітектурна кар’єра.

За словами Саркіса:

“Якщо і є архітектор, який краще за інших представляє тему Архітектурної бієнале 2021 року, то це Ліна Бо Барді. Її кар’єра дизайнера, видавця, куратора та активіста нагадує нам про роль архітектора як координатора та організатора, і, що важливо, як творця колективного бачення”.

Церемонія символічного вручення, ймовірно, представникам Центру Бо Барді в Сан-Паулу в Бразилії, пройде 30 серпня.

Золотий Лев за кар’єру

Він пішов цього року до Іспанії, до найвідомішого архітектора Рафаеля Монео (Rafael Moneo, 1937), лауреата Премії Прітцкера 1996 і володаря ще довгого списку престижних нагород. З цієї нагоди в Павільйоні книги, James Stirling pavilion у Садах була організована невелика виставка з добіркою проектів та макетів найвідоміших споруд іспанського майстра. І тут можна просто аплодувати – це чиста, практична та дуже якісна архітектура.

Його проєкти – приклади застосування теоретичного принципу, за яким обраний/запропонований тип архітектури має бути динамічною структурою, уважною до змін, що відбуваються в суспільстві, тоді як архітектор має прислухатися до пам’яті місця, genius loci та потреб людей.

Як викладач він привів до архітектури як покликання кілька поколінь творців, а як учений використав свої ілюстративні навички та аналітичну точність, щоб по-новому інтерпретувати деякі з самих класичних історичних будівель. Крім того багато писав про нові явища та значні проєкти у сучасній архітектурі . Як критик сприяв деяким із найважливіших дебатів про поточні архітектурні події з колегами з усього світу.

Серед його найвідоміших проєктів Kursaal Auditorium та Congress Centre у Сан-Себастьяні, новий корпус музею Прадо та реконструкція залізничного вокзалу Atocha у Мадриді, новий муніципалітет у Мурсі, кафедральний собор Лос-Анджелеса, Музей сучасного мистецтва та архітектури у Стокгольмі, Музей Меріде, реконструкція ринку Souk у Бейруті, Northwest Science Building для Колумбійського університету… ❷

Багато що пов’язує Монео і безпосередньо з Венецією – це проєкт житлової забудови Campo di Marte для Джудекки (1983), перемога у конкурсі, організованому бієнале, на найкращий проєкт фестивальної будівлі Palazzo del Cinema у Лідо Венеції (1991); участь у багатьох архітектурних бієнале, починаючи з перших і закінчуючи 2018 та поточної.

На церемонії вручення Leone d’Oro гарною італійською (після двох років навчання в Римі в молодості) Монео сказав дуже емоційний спіч про бієнале, але особливо про саму Венецію:

“Венеція – місто, яке зачаровує та приваблює архітекторів. Сьогодні воно постає перед нашими очима в ролі прагматичного прикладу того, як [потрібно] будувати, використовуючи розум, не виключаючи інтуїції та емоцій, не тільки в матеріальному та фізичному плані, але й у більш абстрактному та структурному, які виявляються у його прекрасному [ген]плані.

У жодному іншому місті взаємодоповнюваність природи та мистецтва, які супроводжують архітектуру, не проявляється так яскраво, як у Венеції. Місто, яке виросло за рахунок об’єднання стилів, що характеризують історію архітектури, а також дало початок деяким з них настільки яскравим чином, що важко придумати достовірніший опис, з якого можна було б дізнатися, якою була архітектура.

Таким чином Венеція – це lectio magistralis для архітектора. Тому нездоланне зачаровування, яке місто викликає в архітекторів, більш ніж виправдане. З іншого боку, роль, яку місто грало у минулому як перехрестя між Сходом та Заходом, продовжує жити і на бієнале.

Завдяки їм, цим бієнале – це її очевидне покликання – Венеція стає місцем поєднання всіх культурних подій. І ми, архітектори, це добре знаємо, тому що архітектурні бієнале є ідеальним місцем паломництва для всіх тих, архітекторів, учених та студентів, які цікавляться ситуацією в архітектурі сьогодні…

…За часів, коли професійні знання розчиняються, Венеція залишається відкритою книгою, яка допомагає нам, архітекторам зрозуміти значення архітектури.” [Кінець цитати]

***

Золотий Лев за кращий національний павільйон

[*Оновлення від 30 серпня]

Отже, Золотого Лева – Leone d’Oro за найкращу національну участь отримав павільйон Об’єднаних Арабських Еміратів за проект під назвою Wetland, представлений у Бомбардах венеціанського Арсеналу. Його куратори Ваель Аль Авар та Кеничі Терамото (Wael Al Awar & Kenichi Teramoto). За визначенням престижного міжнародного журі, саме цей національний павільйон відвіз на Батьківщину престижну статуетку лева за успішний “експеримент, який спонукає нас замислитися про тонкий взаємозв’язок між відходами та виробництвом як у глобальному, так і в місцевому масштабі, пропонуючи модель будівництва, здатну об’єднати ремісницьку майстерність та передові технології”.

А тепер розглянемо докладніше, чим уразили організатори виставки членів журі. У павільйоні ОАЕ показали підсумки досліджень групи вчених з Абу-Дабі, Токіо та Шарджі.

Перед пандемією було розпочато спостереження за процесами кристалізації, присутніми в сабхах, та можливістю їх відтворення. Sabkhah – це міцна екосистема природних солончаків в ОАЕ. Ці дослідження надихнули вчених та конструкторів на пошук поновлюваного будівельного ресурсу, здатного замінити портландцемент.

Кристалізація солі в сабхах пропонує схему альтернативи портландцементу, на виробництво якого припадає 8% світових викидів вуглекислого газу. У світлі поточної політичної кризи, викликаної зміною клімату, ця природна та екологічна технологія може зробити важливий внесок, внесок архітектури та будівництва у нове планетарне бачення сучасного довкілля та його покращення.

***

На цьому огляд не закінчується. На нас чекають найцікавіші проєкти та виставки у національних павільйонах. Далі буде…

Цитати Хашима Саркіса за матеріалами La Biennale, Рафаеля Монео по виступу на церемонії відкриття XVII Бієнале 22 травня 2021 Biennale Channel (’21:56), переклад Анни Коломієць.

Фото ©Anna Kolomiyets, вказані за місцем або з відкритого доступу.

Початок огляду про Бієнале 2021 від 7 червня, про Національні павільйони перша і друга частина.

Сподобалося, поділіться