Зазвичай в кінці лютого в Cà Giustinian Венеції відбувається конференція, де куратор наступної бієнале презентує свою виставку разом з президентом Фундації. Цього разу презентувала виставку ціла група. І цьому було одне сумне пояснення. Вперше за довгу історію бієнале сталося так, що її призначена куратор не дожила, на жаль, до самої події. Ми вже писали про трагічний передчасний відхід у засвіти Койо Куо (1967-2025), кураторки 61-ї Арт Бієнале 2026. Це можна порівняти з унікальним народженням дитини, яка завдяки диву сучасної медицини змогла народитися після того, як її мати померла. Дивом тут став і збіг майже до дня обставин, коли Койо встигла скласти в єдину картину складний пазл своєї виставки, за допомогою групи соратників. Саме їм і випала доля продовжити і довести до втілення кураторський задум. Тож повертаємось із новими подробицями цієї виставки, яка ще до свого відкриття стала подією й увійшла в історію сучасного мистецтва.
61‑а Венеційська бієнале мистецтв відкриє свої двері у Джардіні, Арсенале та інших локаціях міста з 9 травня до 22 листопада 2026 року. Цьогорічна тема — “In Minor Keys”, задумана кураторкою Койо Куо (Koyo Kouoh). Її останній проєкт, довершений командою, стане не лише виставкою, а й символічним актом продовження її мистецької філософії — діалогу, емпатії та спільного творення.
Спадок Койо Куо: поєднання внутрішнього й глобального
Койо Куо, камерунська дослідниця та засновниця художнього центру RAW Material Company у Дакарі, була запрошена в якості художньої директорки бієнале наприкінці 2024 року. До своєї передчасної смерті вона повністю розробила концепцію, провела добір художників, створила тексти, архітектуру експозиції та навіть дала ідею дизайну каталогу.
Назва “In Minor Keys” стала алюзією на музику, де мінорне звучання передає глибину, меланхолію та внутрішню силу. Для Куо це була метафора сучасного мистецтва, що промовляє не гучно, а витончено, через малі жести, людяність і чутливість.
Після її смерті Rory Tsapayi (Кейптаун), Siddhartha Mitter (Нью-Йорк), Marie Hélène Pereira (Дакар, Берлін), Gabe Beckhurst Feijoo (Лондон) та Rasha Salti (Бейрут, Марсель) завершили проєкт, зберігаючи дух оригінального задуму. Під час конференції вони вперше розповіли подробиці спільної роботи та їхньої зустрічі у Дакарі, в центрі, заснованому Куо, яким передували численні зустрічі онлайн та її поїздки до Венеції.
Там у Дакарі, сидячи за довгим столом “під тінню дерева манго, де Койо вміла слухати світ”, вони з ентузіазмом розробили основи спільної композиції наступної бієнале, її гармоній, якщо вже використовувати музичні алюзії. Виставка народжувалася у них на очах і за їх участі (фото вище).
Ми зібралися в квітні [2025] й інтенсивно працювали протягом тижня, з ранку до вечора, без перерви. Сьогодні ми згадуємо ті дні як довгу репетицію перед музичним виступом. Койо була нашою диригенткою…
Концепція: мистецтво як простір відновлення
Президент Бієнале П’єтранджело Буттафуоко назвав проєкт “паломництвом до людяного виміру мистецтва”. Для нього “In Minor Keys” — це виставка, що повертає людину на землю, до власних відчуттів, до співіснування з природою й тілом.
У центрі проєкту 111 учасників: художники, дуети, колективи та організації з різних континентів — від Сальвадору й Дакару до Бейрута, Сан-Хуана, Парижа й Нешвіла. Настарший з живих митців 1943 року народження, наймолодший 1997, дві не ретроспективних присвяти пам’яті художників. Вибір базувався не на національному принципі, а на “географії зв’язків” — перекличці ідей, спорідненості інтуїцій. І, не знаючи один одного безпосередньо, відібрані митці працюють на схожих частотах, збігаються в інтерференціях, у відчутті світу, їх твори “здатні торкнутися як душі, так і розуму”.
Розділи виставки Куо не є темами у звичному сенсі, а радше мотивами, мелодійними лініями, що проходитимуть крізь всю виставку:
- “Are/Shrines” (Вівтарі) — присвята митцям Issa Samb та Beverly Buchanan, які трактували мистецтво як живий простір пам’яті й духу. Розміститься у величній Залі Chini (з розписами Галілео Кіні).
- Процесії — ритуали руху й свободи, натхненні карнавалами та процесіями афро-атлантичного світу, що запрошують приєднатися до них.
- “Schools” (Школи) — вираз її прагнення до створення інституцій, орієнтованих на соціальну мету, які відображують зв’язок поколінь, в прагненні незалежності від законів ринку.
- Простори відпочинку — запрошення до споглядання, до повільного переживання, повернення до себе, до природи: це так званий креольський сад і двори. Реальні фізичні простори, оази, призначені для відпочинку, дозволять відвідувачам насолодитися паузами. Моментами тиші.
- Перформанси — окремий блок присвячено перформансам, які трактують тіло як носій пам’яті та спротиву. Центральна подія — “Поетичний караван” у Giardini, натхненний подорожжю Койо Куо з дев’ятьма африканськими поетами з Дакару до Тімбукту (1999). Учасники створять живу процесію-гімн слову, яке лікує й об’єднує.
Для кращого розуміння кураторського бачення, наводяться літературні алюзії, окрім численних поетичних, — це романи “Кохана” (“Beloved”) Тоні Моррісон, лауреатки Нобелівської премії 1993, та “Сто років самотності” Габріеля Гарсія Маркеса, Нобель 1982. Вони задають інтонацію “магічного реалізму”, де минуле і сучасність, тілесне і духовне переплітаються. N.B. Цікаво, що обидва ці романи включені до списку 100 найкращих книг всіх часів.
Простір і атмосфера
Архітектурну концепцію оформлення розробило бюро Wolff Architects з Кейптауну, яке запросила сама Койо. Простір буде оформлено як послідовність “порогів” — місць переходу, позначених банерами кольору індиго, що звисатимуть із балок до підлоги. Вони символізують моменти дихання між світом і світом, між одним простором і наступним. У пошуку творчої ідеї студія також надихалася атмосферою саме двох вищезгаданих романів.
У Giardini та Arsenale виставка відкриє багаторівневий маршрут, де глядач рухається від дії до споглядання. Мультимедійні інсталяції, звукові ландшафти, аромати й текстури створять ефект співучасті, а не відстороненого спостереження.
Спеціальні проєкти
- Forte Marghera, Местре — роботи Temitayo Ogunbiyi, Uriel Orlow та Fabrice Aragno поєднають гру, ботаніку та кінематограф, пропонуючи простір для відпочинку й рефлексії.
- Padiglione delle Arti Applicate, павільйон ужиткового мистецтва в Арсеналі — проєкт Gala Porras-Kim, створений у співпраці з Victoria and Albert Museum, досліджує пам’ять артефактів і музейну етику.
Освітні проєкти і visual identity
Традиційно бієнале залучає університети та мистецькі школи через програму Biennale Sessions. У 2026 році вже підтвердили участь 50 навчальних закладів із 14 країн. Освітня програма Educational продовжить роботу з дітьми, студентами та сім’ями — торік у ній взяли участь понад 130 тисяч (!) людей.
Каталог виставки In Minor Keys, у двох томах, втілює принцип колективності: кожен із 111 митців має два власних розвороти із есеєм та кількома репродукціями творів і процесу роботи, а доповнюють видання 8 критичних статей і 5 літературних “Invocations”. Вишукану графічну концепцію створили Clarissa Herbst & Alex Sonderegger, надихаючись японським терміном komorebi — світло, що проходить крізь листя.
Епілог: гармонія мінору
“In Minor Keys” — не просто мистецький проєкт, а послання з Африки до світу, що втомився від надміру гучності. Ця бієнале не про владу і гучну популярність, а про тихе мистецтво співіснування, турботи та відновлення.“Маленькі речі, які є великими. Людський вимір…” (P. Buttafuoco).
Воно повертає у фокус уваги людину — її чуття, пам’ять, здатність творити гармонію навіть у мінорних тонах. І саме в цій тиші, у світлі, що проходить крізь листя, відчувається щирий голос Койо Куо — кураторки, яка залишила світові свою останню партитуру.
Post Scriptum. Цього не було сказано під час конференції. Але це питання цікавило і турбувало: в якому зараз стані Центральний павільйон? Він минулого року був закритий на тотальну реставрацію, а точніше перебудову — буквально розібраний до цеглини і зібраний знову. Не розібрали лише деякі фрагменти, як Зал Кіні з розписаним куполом. Отже, можемо вас порадувати — павільйон знову з’явився на своєму місці в глибині алеї Садів Giardini (фото вище). Фасад виглядає зовсім готовим, роботи всередині в повному розпалі. Сади Giardini представляють собою сьогодні велетенський будівельний майданчик. Саме тому виставка цього року відкриється на місяць пізніше звичного початку квітня, щоб встигнути все завершити і дати час оформити національні проєкти в павільйонах. Тож до зустрічі на Бієнале в травні!
За матеріалами, наданими прес-офісом La Biennale. Screenshots з відео конференції 25 лютого 2026 з Cà Giustinian, штаб-квартири Бієнале у Венеції. Фото ©Anna Kolomiyets, вказано за місцем. Фотопортрет Koyo Kouoh – © Antoine Tempé, 2014. Перше фото: Колонний Зал в Cà Giustinian.
N.B. Інформація про національні павільйони і супутні події collateral events буде надана після 4 березня. Hashtag: #BiennaleArte2026 #InMinorKeys
Варто подякувати тим, хто підтримує і фінансує Бієнале. 61-а Виставка проводиться за підтримки Bvlgari, ексклюзивного партнера заходу. Головним спонсором є illycaffè. Спонсори: American Express, Bloomberg Philanthropies, Vela-Venezia Unica та Quattro Gatti Gin.
Сподобалось, поділіться
