10 травня, в день коли відкривалася поточна 19 Архітектурна бієнале, у Венецію зі Швейцарії прийшла приголомшлива новина. Вранці пішла з життя 57-річна кураторка наступної 61–ї Арт бієнале 2026 Койо Куо (Koyo Kouoh). Всього за 10 днів вона мала би презентувати в штаб-квартирі Бієнале Cà Giustinian програму наступної виставки. Сказати, що це був шок – нічого не сказати. І хоча історична венеціанська інституція бачила чимало трагічного за свій довгий вік, такого випадку ще не бувало – щоб наступна ближня бієнале залишилася без голови. Отже, призначена на 20 травня презентація була терміново перенесена на тиждень пізніше. І за ці дні організатори, родина Куо та її команда визначились з подальшими діями. За повної підтримки близьких Койо Куо, Венеційська бієнале вирішила провести її виставку. Фундація робитиме це відповідно до проєкту, задуманого та визначеного нею, щоб максимально зберегти, вдосконалити та поширити її ідеї та роботу, яку вона віддано виконала до кінця, буквально… N.B. У кого не вистачає часу – по завершенню статті знайдете резюме, створене ШІ.
З середини жовтня 2024 року до початку травня 2025 року Куо інтенсивно працювала над розробкою кураторського проєкту, його теоретичного тексту і філософії, відбираючи художників та роботи, визначаючи авторів каталогу, графічний стиль виставки та архітектуру виставкових просторів. Спілкувалася із запрошеними до участі художниками…
«У жовтні 2024 року мені випала велика честь бути призначеною кураторкою 61-ї Арт Бієнале. Із задоволенням ділюся сьогодні з вами та вашою командою філософською основою, яка буде керувати моєю кураторською місією щодо виставки».
Koyo Kouoh, з листа президенту Бієнале, 8 квітня 2025
На щастя, на початку квітня Куо прислала президенту Бієнале П’єтранджело Буттафуоко свій кураторський текст з описом головних ліній наступної виставки. Це зробило можливим передати ведення наступної Арт Бієнале її команді, яку вона встигла запросити і призначити, і яка представила 27 травня в Колонній залі Фундації кураторське бачення. По черзі консультанти-мистецтвознавці Gabe Beckhurst Feijoo, Marie Helene Pereira та Rasha Salti; видавець Siddhartha Mitter; та асистент Rory Tsapayi зачитали зі сцени Кураторський текст Койо Куо, який ми наводимо нижче. Його оригінальна назва в перекладі може звучати двозначно, буквально “У мінорній тональності”, що стосується музичної термінології. Інший, і як нам здається, головний сенс, який вкладала кураторка в назву – менші, тихіші, непоказні, другорядні, не почуті [голоси мистецтва]. Так і пропонуємо вам почути термін перекладу мінорний, minor.
***
In Minor Keys
[Зроби глибокий вдих]
[Видихни]
[Розслаб плечі]
[Заплющи очі]
Це заклик зустріти слова, що пролунають тут далі, у фізичних, метеорологічних, екологічних та кармічних умовах, у яких вони вас досягнуть. Уповільнити темп і налаштуватися на частоти мінорних тональностей. Бо, хоча вони часто занурені в тривожну какофонію хаосу, що вирує у світі, музика продовжує лунати. Пісні тих, хто створює красу попри трагедію, мелодії втікачів, які знову з’являються з руїн, гармонії тих, хто відновлює рани та світи.
«Зрештою, є причина, чому є люди, які хочуть колонізувати Місяць, а інші танцюють перед ним, як перед старовинним другом».
James Baldwin, 1972 [американський романіст, публіцист, драматург, активний борець за права людини та послідовник Мартіна Лютера Кінга]
Мінорна тональність у музиці натякає як на структуру твору, так і на його емоційний вплив. Це плідна ідея, настільки багата, що швидко перевершує своє технічне визначення та сповнена метафор. Вона звертається до стану душі, блюз, call-and-response, музика Cabo Verde, second line, плач, алегорія, шепіт.
Мінорні тональності відкидають оркестровий гуркіт та військові марші з їх ритмованим кроком, і оживають у приглушених тонах, нижчих частотах, шепотінні, у розраді поезії – усе це імпровізаційні шляхи до інших місць та інших способів. Мінорні тональності вимагають прослуховування, яке ставить під сумнів емоції та, своєю чергою, підтримує їх.
Мінорні (менші) тони – це також менші острови: світи посеред океанів, з виразними та безкінечно багатими екосистемами, соціальним життям, сформульованим – на краще чи на гірше – в межах набагато більших політичних структур, та екологічними питаннями великого значення. У цьому контексті посилання до образу тональності та острова поширюється на архіпелаг оазисів: сади, внутрішні двори, резиденції, лофти, танцювальні поли – інші світи, створені митцями, інтимні та дружні всесвіти, які відроджуються та підтримують навіть у найбільш похмурі моменти. Власне, особливо в найпохмуріші моменти.
«Погляньте на креольський сад, ти посадив всі види на цьому крихітному клаптику землі: авокадо, лимони, ямс, цукрову тростину… плюс тридцять чи сорок інших видів на цьому клаптику землі, який не піднімається вище п’ятнадцяти футів на схилі пагорба, вони захищають одне одного. У великому колі все вкладається в усе».
Édouard Glissant, 1993 [французький письменник, поет та літературний критик]
Це ключі до виставки; виставки, налаштованої на менші (мінорні) тональності. Виставки, яка запрошує нас прислухатися до постійних сигналів землі та життя, налаштуватися на частоти душі. Якщо в музиці мінорні тональності часто асоціюються з дивацтвом, меланхолією та болем, то тут вони проявляються також у своїй радості, несуть втіху, надію та виводять за обмеження.
У менших (мінорних) тональностях звук і відчуття вкорінені: вони охороняють ритми, мелодії та тишу співзвучних світів, які збираються та зливаються в поліфонічний ансамбль мистецтва, об’єднуючись та спілкуючись у товариській спільноті, випромінюючи світло крізь порожнечу відчуження та тріщини конфлікту.
61–а Арт Бієнале базується на глибокій довірі до митців як до важливих інтерпретаторів соціального та психічного стану, окрім ролі каталізаторів нових стосунків та можливостей. Композиція виставки складається з художніх практик, що відкривають портали, оновлюють та живлять, стимулюють взаєморозуміння та зв’язки, а також сприяють розвитку концепції та форми через мережі та школи – що треба розуміти у вільному та неформальному ключі.
Бажаний ефект поєднує згуртованість та дисонанс у стилі ансамблю free jazz або, можливо, у масштабі Арт Бієнале, фестивалю ансамблів зі спільним припущенням: вільна поетика та люди разом створюють красу.
Через стосунки, обмін та трансцендентність, митці та практики, що діють у цьому дусі, такі як джаз, за допомогою методів, масштабів, відчуттів та форм, пропонують відвідувачам виставковий досвід, який є радше чуттєвим, ніж дидактичним, який оновлює, а не виснажує, та зміцнює для шляху, який чекає попереду.
Через візуальний та медитативний процеси виставка підштовхує всі органи чуття діяти взаємопов’язано та рухатися від одного всесвіту до іншого, роблячи видимими можливості, які знаходяться у проміжних просторах та за звичними межами.
«Немає іншого вибору, окрім як налаштуватися, як джазові музиканти, з цими необхідними мутаціями. Джазовий музикант постійно розмірковує про непередбачуване. Він приймає це згідно із законом мульти-ритму. І він імпровізує захоплюючі моменти. Ми, карибці, не готові, але у нас є цей ресурс. Зміна має бути настільки глибокою, що нам обов’язково доведеться додати те, що ми знаємо про джаз, про стародавній тотемізм, анімізм, аналогії та інші знання про метафізику, дуже швидко узагальнені та відкинуті вбік. Ці поезії старого світу вже є дорогоцінними партитурами».
Patrick Chamusso, 2023 [національний герой Південної Африки та відомий активіст боротьби з апартеїдом у 1980-х роках]
У цьому дусі, міжнародна виставка 61-ї Арт Бієнале не має на меті перетворитися ні на повтор коментарів до світових подій, ні на акт неуважності чи втечу від складних і переплетених криз. Навпаки, вона пропонує радикальне відновлення зв’язку з природним середовищем та первісною роллю мистецтва в суспільстві: емоційною, візуальною, чуттєвою, афективною та суб’єктивною.
“In Minor Keys” – це низка захопливих подорожей, що повертають до чутливого та емоційного, запрошуючи відвідувачів дивуватися, медитувати, мріяти, радіти, розмірковувати та доєднатися до вимірів, де час не є ні власністю корпорацій, ні тиранією все більш прискорюваної продуктивності.
Зрештою, зараз очевидно, що тривалий час капітал та імперії принижували місцеві, корінні та земні знання, як химери, та відкидали такі спільні художні практики, як ремесло, ніби призначені лише для декору чи релігійних ритуалів.
“Цивілізаційна місія” спрощує все з поблажливою зневагою, а в сучасну епоху цілі суспільства та ареали розглядаються як побічні збитки у впертій гонці за зростанням, що підтримується безжально та жадібно. Після відмови від видовища жаху, настає час прислухатися до менших (мінорних) тональностей, синхронізуватися тихим голосом на шепіт та нижчі частоти; відкрити для себе оазиси, острови, де буде захищена гідність усіх живих істот.
Виставка стверджує, що такі радикальні зміни відбуваються – насправді, завжди відбувалися – у менших (нижчих, мінорних) тональностях, і художники, поети, перформери та фільм-мейкери, яких об’єднає виставка, глибоко налаштовані на їх здійснення. Митці є тими провідниками до та між меншими (мінорними) тональностями, і дослухатися до них – а не виступати від їхнього імені – є основою кураторської ідеї.
Виставка In Minor Keys представляє себе як колективну партитуру, написану разом із художниками, які створили уявні всесвіти. Митці, які діють на межі форми, чиї практики можна розуміти як складні мелодії, які слід слухати як колективно, так і індивідуально. Це художники, чиї практики природно переплетені із суспільством. Творці, які сприймають повсякденне життя як елемент логічного та естетично узгодженого зв’язку між частинами. Митці, які надзвичайно щедрі та привітні до життя.
«У наших міфах, у наших піснях саме там знаходяться мрії. Не можна постійно зосереджуватися на кризі. Потрібна любов, потрібна магія. Це теж життя».
Toni Morrison, 1977 [американська письменниця, лауреатка Нобелівської премії 1993]
***
61-а виставка буде втілена Венеційською бієнале за участю професіоналів, відібраних та безпосередньо залучених Койо Куо, які були названі вище. Всі деталі проєкту, включаючи список художників, запрошених на Міжнародну виставку, графічний стиль, проєкт оформлення та список країн-учасниць, будуть розкриті під час планової презентації, у Венеції 25 лютого 2026 року.
Новим ексклюзивним партнером Венеціанської бієнале на наступні три випуски (2026, 2028, 2030) став відомий італійський ювелірний бренд Bvlgari. Головним спонсором Арт Бієнале 2026 року є illycaffè, спонсором Vela – Venezia Unica.
Виставка проходитиме з суботи, 9 травня, до неділі, 22 листопада 2026 року (прес-відкриття 6-8 травня) у Садах Giardini, Арсеналі та в різних місцях Венеції.
UPD. На наш окремий запит до організаторів щодо запрошення митців до подачі власних робіт для можливої участі у наступній виставці, нам прийшла відповідь:
Після смерті Койо Куо, кураторки Бієнале мистецтв 2026, La Biennale — разом з її родиною та командою — вирішила вшанувати її бачення, реалізувавши проєкт таким, яким він був спочатку задуманий. Як наслідок, 61-а Міжнародна художня виставка не прийматиме інших, не запрошених заявок.
Сердечний привіт,
Fondazione La Biennale di Venezia
Резюме, створене ШІ
In Minor Keys — кураторська концепція Арт Бієнале 2026
Контекст:
Кураторка виставки Койо Куо несподівано померла 10 травня 2025 року, за 10 днів до запланованої презентації. Попри трагедію, команда вирішила реалізувати виставку відповідно до її задуму. 27 травня кураторський текст був публічно представлений на прес-конференції у Венеції.
Основна ідея:
“In Minor Keys” — це метафора мінорних (менших, тихих, другорядних) голосів у мистецтві. Виставка присвячена формам вираження, які не кричать, а шепочуть; не домінують, а зцілюють, підтримують і надихають. Це голоси з периферії, з особистих всесвітів, які народжуються у тиші, спостереженні, ніжності чи надії.
Ключові теми:
- Мінорність по аналогії з музикою і джазом як поетичний і суспільний жест.
- Мистецтво як слухання, а не лише висловлювання.
- Інтимність, вразливість, увага до “малого”: локального, ручного, креольського, периферійного, ритуального.
- Острови, сади, внутрішні світи, створені митцями — як альтернативи гучному глобалізованому хаосу.
Форма і зміст:
- Виставка не прагне коментувати світові катастрофи напряму, а пропонує чуттєву, емпатичну, оновлюючу взаємодію.
- Натхнення — у філософії джазу, імпровізації, мульти-ритмі, поліфонії.
- Митці виступають як провідники у світ “інших” тональностей — повсякденних, недомінантних, але важливих для людської гідності та планетарного співіснування.
Практична реалізація:
- Виставка буде втілена професійною командою з п’яти спеціалістів, яку обрала Койо Куо.
- Відкриття: 9 травня – 22 листопада 2026, Венеція.
- Всі подробиці (список митців, дизайн, учасники) оголосять 25 лютого 2026.
- Генеральний партнер – Bvlgari, головний спонсор – illycaffè, спонсор Venezia Unica.
In Minor Keys — це не просто виставка, а заклик уповільнити хід, слухати тишу, відчути ритми душі та знайти простір для людяності у хаосі сучасності.
За матеріалами прес-конференції 27 травня 2025, надані прес-офісом La Biennale. Фото з конференції Andrea Avezzù, Courtesy of La Biennale di Venezia, вказано за місцем, скріншоти прес-конференції. Перше фото: виступ президента Бієнале Pietrangelo Buttafuoco, передостаннє фото: так звані Gaggiandre в Арсеналі Венеції, ©Andrea Avezzù. Заключне фото: Центральний павільйон в Садах Giardini весною 2025 “under construction“, фото ©Anna Kolomiyets.
Сподобалось, поділіться
