Biennale Architettura 2027_conferenza stampa_foto Anna Kolomiyets_012_cover

Do Architecture. Анонс ХХ Бієнале Архітектури

Тільки-но закінчилися неспокійні дні відкриття Арт Бієнале як вже надійшло запрошення на прес-конференцію по наступній “ювілейній” 20-й Бієнале Архітектури. І як було не поїхати, коли хотілося безпосередньо від кураторів почути їхнє пояснення і бачення наступної виставки 2027, бо жодна онлайн трансляція цього не передає. Отже, знову звичний маршрут від вокзалу на вапоретто 5.1 до Сан-Дзаккарія, і потім через найкрасивішу площу світу Сан-Марко 5 хвилин до палаццо Cà Giustnian, штаб-квартири Фундації La Biennale. Обов’язкові навушники, адже цього разу переклад мав бути з китайської! Бо запрошені президентом Буттафуоко куратори — відомі китайські архітектори з Гуанчжоу Ван Шу та Лу Венью.
Звично розпочинає  конференцію Крістіна Костанцо, керівниця відділу візуальних мистецтв та архітектури, яку на жаль, мало цитують в офіційних релізах, а варто. Вона подякувала всім присутнім журналістам, сказавши важливі і не банальні слова щодо відповідальності професійної комунікації:

«Це особливо важливе завдання в такій дисципліні [архітектура], про яку ніколи нелегко розповідати чи презентувати. І яка саме через свою природу вимагає спільних і постійних зусиль з тлумачення, інтерпретації та донесення до широкої публіки».

Отже, спробуємо виправдати високу довіру шановної пані Костанцо. Бо вже за кілька хвилин всі присутні в залі і в стрімі узнали тему, яка лише на перший погляд здалася майже протилежною тій, яку мала попередня архітектурна бієнале 2025 від Карло Ратті.

Do Architecture. — For the Possibility of Coexisting Facing a Real Reality

Роби Архітектуру. Можливість співіснування в реальній дійсності. Така назва Венеціанської архітектурної бієнале 2027 року, яка відбудеться з 8 травня по 21 листопада 2027 року, у Садах, Арсеналі та різних місцях Венеції. Попереднє відкриття 6 та 7 травня.

Ван Шу та Лу Венью пояснюють це так:

«Усі ці питання сходяться в одному конкретному напрямку: необхідності зіткнутися з реальною дійсністю та місцевими практиками, “творити архітектуру” do architecture безпосередньо, надаючи перевагу фізичному та тактильному виміру “творення”. Саме завдяки цьому конкретному акту творення елементи, що на перший погляд здаються несумісними, можуть знайти форми співіснування в одному просторі. Отже, саме цю тему ми запропонували для Архітектурної бієнале 2027 року: Do Architecture — Можливість співіснування в реальній дійсності.»

Варто сказати кілька слів про кураторів наступної бієнале, а ці двоє без сумніву непересічні особистості. Ван Шу (Wang Shu) — лауреат Прітцкерівської премії з архітектури 2012 року, перший і єдиний китаєць аж до наступної Премії-2025, присудженої китайському архітектору Лю Цзякунь. З 2023 року Шу — член Французької академії архітектури. Архітектор і викладач, він у 1997 році разом із Лу Венью (Lu Wenyu) заснував архітектурне бюро Amateur Architecture Studio. У 2003 році вони разом створили кафедру архітектури в Китайській академії мистецтв, China Academy of Art. А в 2007 — Школу архітектури, першим ректором якої став Ван Шу.

Xi’an Opera House and Concert Hall. Фото: Laksana Studio

У Венеції архітектори — свої люди, бо вже багато разів приймали участь у бієнале. Вперше 2006 року серед інших учасників павільйону Китаю. У 2010 були запрошені японською кураторкою Кадзуйо Седзіма до участі у 12-й бієнале. І того разу отримали престижну спеціальну відзнаку за представлений проєкт. Чилійський куратор Алехандро Аравена запросив пару до участі 2016 року у 15-й бієнале, певним чином проклавши їм шлях до кураторства 2027.  

The National Archives of Publications and Culture in Hangzhou. Фото: Wang Dachou. Тут і нижче
Фото: Ji Yun. Courtesy La Biennale di Venezia

Ван Шу разом із Лу Венью розвивають архітектурний підхід, зосереджений на повторному використанні існуючих матеріалів, на слідах, залишених повсякденним життям простих людей, на життєвій силі анонімних споруд та на цінності ремісничого будівельного процесу. Студія пропагує радикальні архітектурні експерименти, глибоко пов’язані з місцевим контекстом та місцевими традиціями. Поєднуючи перероблені матеріали з історичних будівель із сучасними інженерними технологіями — поєднуючи пам’ять та інновації — Ван Шу та Лу Венью дають сильну і виразну відповідь на соціальну реальність міського розвитку, для якого по всьому світу характерні, на жаль, масштабні знесення та агресивна забудова.

«Ми віримо, що архітектура — це не лише тема для обговорення, а насамперед те, чим слід займатися особисто [архітектору]. Філософія архітектури — це, перш за все, «філософія творення»: практика, що стикається з реальною дійсністю у реальних місцях через реальні споруди».

Ningbo Historic Museum. Фото: Lu Hengzhong. Тут і нижче

Серед найвідоміших проєктів творчого тандема: Історичний музей в Нінґбо, кампус Xiangshan Китайської академії мистецтв, Tiles Hill у Гуанчжоу, реконструкція селища Венцунь, культурний комплекс Fuyang, палац Національного архіву публікацій та культури в Гуанчжоу, реставрація Імператорської дороги династії Сунь Півдня, Історичний музей в Ліньані, Музей стародавніх тварин у Баодінгу, Академія традиційного китайського мистецтва Jin Sha у Сямені, Оперний театр та концертний зал у Сіані.

Окрім визначення теми, куратори ставлять низку питань, які вони вже піднімали у своєму маніфесті, перша версія якого була опублікована ще у далекому 2000. Питань, на які самі шукають відповіді у своїй повсякденній роботі відповідальних проєктувальників і викладачів.

«З огляду на глобальні кліматичні зміни, як можуть співіснувати та діяти спільно стратегічні, проєктні та технологічні підходи, як активні, так і пасивні? Чи можуть територія та архітектура справді співіснувати? Чи можуть природні матеріали та місцеві ремісничі знання подолати концептуальні та технічні бар’єри, щоб стати невід’ємними складовими сучасного проєктування та будівництва? Чи можуть пам’ять та інновації діалектично співіснувати? Чи можуть сучасне проєктування та будівництво, орієнтовані на ефективність, співіснувати з більш повільним і глибоким ремісничим підходом? І чи можна вирішити конфлікт між моделями міського та сільського розвитку?»

Висловились вони під час конференції і щодо сучасних реалій, війн і конфліктів, що тривають. Підкреслюючи, що вболівають за сталий мир, єдину умову, за якої можливий нормальний розвиток культури й архітектури, як її складової частини.

«Ми віримо, що зусилля щодо збереження архітектури як частини місцевого культурного спадку можуть співіснувати з архітектурою, яка розглядається як рушійна сила соціальних перетворень. Тільки так архітектура може зберегти своє значення в епоху технологічного перенасичення, а людство може зберегти через неї конкретну цінність. Тільки через постійну боротьбу можна зберегти надію живою».

(Наводимо повний текст кураторів Ван Шу та Лу Венью)

Слово президента П’єтранджело Буттафуоко

Буттафуоко слушно згадав на початку, що саме венеціанець Марко Поло, найвідоміший мандрівник пізнього Середньовіччя (XIII ст.), перший відкрив Заходу стародавній Китай. Повернувшись через 24 роки, з яких 17 (1275-1292) він провів при дворі правителя Великої китайської імперії Хубілай-хана з монгольської династії Юань, Марко Поло розповів свої пригоди у знаменитій книзі “Il Millione”, в українському варіанті “Книга чудес світу”. А ще президент повідомив, що починаюч з 2027 року назва кожної виставки-бієнале буде писатися не двома, як раніше, а трьома мовами — італійською, англійською і китайською. Що ж, слушно, в світлі поточних геополітичних змін.

Мапа подорожей Марко Поло з Венеції до Китаю (1271-1295), джерело Reddit

«Ван Шу та Лу Венью повертають архітектуру до її найбільш конкретного, фізичного та необхідного виміру — будівництва у безпосередньому зв’язку із землею, матеріалами, громадами та реальністю місць.

Їхня думка підтверджує цінність “творення” як культурного, етичного та конструктивного акту, уникаючи театралізації та глобальної стандартизації. Через відновлення матеріалів, ремісничих технік та процесів повільної трансформації Ван Шу та Лу Венью пропонують ідею архітектури, яка втілює минуле як живу матерію сьогодення. Яскравим прикладом цього є університетський кампус Китайської академії мистецтв у Гуанчжоу, який вони розробили як проєкт і в якому щодня живуть разом зі студентами архітектурних курсів. І це також причина, яка переконала мене довірити їм керівництво Архітектурною бієнале 2027 року: перебування — і пересування — всередині їхніх будівель стало найпотужнішим підтвердженням найпереконливішої з теорій.

Тема, обрана для Архітектурної бієнале 2027, Do Architecture Можливість співіснування в реальній дійсності, набуває таким чином значення запрошення до створення можливостей співіснування між природним та штучним, між інновацією та пам’яттю, між сучасним проєктом та місцевими культурами. Їхнє призначення на посади художніх директорів секції архітектури — це визнання здатності цієї дисципліни вкорінюватися в реальності територій та трансформувати їх, зберігаючи їхню складність».

Після офіційного представлення теми бієнале 2027 була коротка сесія запитань-відповідей, яка не увійшла у стрім. Першим було запитання, що торкнулося низки скандалів до і під час відкриття поточної 61-ї Арт бієнале, про що ми розповіли в окремому огляді. Ван Шу відповів, що вони з Лу не хочуть і старатимуться зробити все, щоб політика не домінувала на їхній бієнале. Але залишається питання — чи мають вони для цього інструменти і наскільки взагалі можливо управляти такими процесами? В нашому неспокійному сьогоденні. Адже 20-та Міжнародна виставка архітектури, як завжди, представить також і національні павільйони зі своїми проєктами в Садах-Джардіні, Арсеналі та в історичному центрі Венеції. І хочеться сподіватись, що присутність окремих країн не розпалить знову пристрасті, які виходять далеко за межі суто творчих аспектів чудової дисципліни, якою є Архітектура.

N.B. Хотіли нагадати на завершення, що цього року в Україні вперше проводиться конкурс на відбір проєкту національного павільйону для представлення країни під час Архітектурної бієнале 2027, на майданчику в Арсеналі. Ми, наш журнал багато працював для того, щоб це стало реальністю і давно докладав до цього чималі зусилля. Організатор конкурсу — Український інститут, призначений на 6 років відповідальним за участь України в Архітектурних бієнале Венеції. За проходженням другого етапу конкурсу можна слідкувати на сайті організаторів, які обіцяють інформувати архітектурну спільноту щодо нього і гарантують його прозорість. Побажаємо натхнення учасникам конкурсу.

За матеріалами, наданими Fondazione La Biennale. Фото: ©Anna Kolomiyets, надані La Biennale di Venezia, вказано за місцем. Інституційне фото кураторів на терасі штаб-квартири бієнале ©Andrea Avezzù. Офіційні хештеги: #BiennaleArchitettura2027 #DoArchitecture

Сподобалось, поділіться

Leave a Reply

Схожі матеріали