Приводом для написання цього матеріалу став неймовірний інтерес до одного допису в наших соціальних мережах на цю тему – про традиційні міланські фонтани Vedovelle з питною водою, розкидані практично по всьому місту, від центру до периферії. Ця історія була б просто розповіддю про місцеву історичну пам’ятку, якби не отримала не так давно нового несподіваного розвитку і сучасного перевтілення в проєкті молодої міланської художниці. Про малу архітектурну форму, один із символів столиці Ломбардії, і про те, як можна по-новому подивитися на звичний об’єкт, наша розповідь.
Хто побував тут, ви здивуєтеся, коли дізнаєтеся, що Мілан завжди вважався містом води. Заснований не на річці, як більшість історичних міст, він не має свого джерела води навіть у вигляді озера, як, наприклад, Мантуя, а тільки мережу винахідливих каналів з дамбами та шлюзами, які проти ухилу рельєфу привели в місто воду п’яти річок – Олона, Ламбро, Сéвезо, Тічино й Адда. І все ж Мілан зумів дозволити собі не тільки безліч великих і малих фонтанів, на сьогодні їх 74, але і характерні Vedovelle, невеликі фонтанчики-поїлки з чистою водою відмінної якості, які можна знайти на площах і в парках, в популярних і затишних куточках міста. І якщо більшість штучних каналів-навільї було засипано в 30-і роки минулого століття, і перетворено на проспекти та вулиці, Ведовелле залишилися, і навіть примножилися в своїй кількості.
Стара історія
Виникнення цього типу фонтанів для пиття нерозривно пов’язане з історією – вода в Мілані, одному з найважливіших торгових міст Північної Італії, використовувалася не тільки в побуті. Його вулиці були розкреслені каналами, забезпечені шлюзами і навильї, особливими водними артеріями для перевезення товарів і продуктів, в тому числі мармурових блоків для будівництва головного собору міста Дуомо. Але це була тільки наземна, видима частина складної гідравлічної мережі. А під містом вона складалася з безлічі резервуарів цистерн (cisterna) і підземних каналів, здатних доставляти “блакитне золото” в будинки і пральні, де фонтани були не тільки прикрасою, але і життєво важливою реальністю для городян.
Що ж до легендарної міланської Vedovella, яку ще називають “Зеленим драконом”, то тут історія переплітається з дивними загадками, чудесами і народними повір’ями, про які варто розповідати вночі в темряві. Цікаво, що аналогічні історії є і в інших італійських містах, наприклад, у Римі такі фонтанчики з питною водою у формі круглої башточки називаються Nasone, носище, а в Турині – Toretto, бичок, тому що прикрашений головою бика, що випльовує струмінь води.
Міланська міська легенда свідчить, що перша Ведовелла була встановлена на площі відомого Театру alla Scala не так вже й давно, в кінці 1920-х років. Але є фото-свідчення кінця XIX століття, які підтверджують наявність фонтану меншого розміру на тому ж місці. Як до речі й на інших площах міського центру. Ще одне підтвердження, що вони більш давні, можна знайти на сторінці каталогу чавунних виробів 1898 року, де покупцям пропонується дуже схожий садовий або вуличний фонтан, рекомендований мерією Мілана.
Той фонтанчик, що на площі Ла Скала – найбільш вишуканий, зроблений з позолоченої латуні, а не з чавуну, як всі інші по місту. Він прикрашений біля підніжжя мозаїкою з візерунком, що називається greca, грецьким, і був створений за проєктом відомого міланського архітектора Луки Бельтрамі (Luca Beltrami).
Голова і паща дракона нагадують за формою одну з горгулій – химер Дуомо, водостоків для дощової води по боках Кафедрального собору у вигляді кам’яних монстрів. Ідея зробити кран у формі дракона могла навідатися до архітектора й тому, що на гербі Мілана зображений хрест Святого Георгія, який, як відомо, вмів поводитися з драконами.
Назва Vedovella – вдовиця – походить від безперервного струменя води, що тече з крана, схожого на вічний плач невтішної вдови, адже вода в міланських фонтанчиках не перекривається. Друга традиційна назва Dragone Verde – “Зелений дракон” так само популярна, як і Ведовелла, і походить, зрозуміло, від форми латунного крана, згаданого вище. Вона породила безліч різних фраз у популярному міланському діалекті. Так, типовим серед корінних міланців було і залишається прислів’я: “Ходімо, вип’ємо в барі у зеленого дракона!” Мається на увазі досхочу і безкоштовно.
Крім того, у повоєнні роки, коли Мілан стояв у руїнах після бомбардувань, у багатьох будинках були проблеми з водою, і тоді улюблені фонтани прийшли на допомогу городянам. В них не тільки брали воду для приготування їжі, але й займалися ранковим туалетом, умивалися, голилися.
Не можна не помітити, що жодна Ведовелла не має крана. Хтось скаже, що це сьогодні не в тренді і виступить проти марної витрати води. Насправді, цей безперервний потік виконує дуже важливу функцію – підтримує рух води, не дає їй застоюватися. Такий потік дозволяє зберігати свіжість і високу якість питної води, особливо в порівнянні з так званими “мертвими головами”, тобто глухими кінцевими трубами.
До того ж об’єм води, що витікає через “Зелених драконів”, мізерно малий у порівнянні з тим, який переміщує міланський акведук. Ось факти: середня миттєва витрата становить близько 7500 літрів на секунду, а витрата всіх міських фонтанів дорівнює 8 літрам на секунду. На довершення, вода, що виходить з фонтанів, не розсіюється: вона досягає очисної системи Мілана через каналізацію, а потім використовується для сільськогосподарських потреб, для зрошення ланів на південь від міста. Так що екологам і економістам просто нема чого заперечити.
Всі фонтани, крім першого, авторства Бельтрамі, мають чавунну структуру і пофарбовані в темно-зелений колір. Вони приблизно півтора метра у висоту і п’ятдесят сантиметрів в ширину. Типові фонтани з питною водою складаються з квадратної в перетині вежі, що звужується доверху, з якої виходить голова дракона, на одній зі сторін розміщений герб муніципалітету Мілана. Увінчує конструкцію капелюшок у формі стилізованої соснової шишки. В підніжжі фонтани обладнані напівкруглою чашею, з якої колись поїли тварин і худобу – ще до 50-х років на периферії і в передмістях тримали навіть корів, не кажучи про дрібнішу домашню живність. А сьогодні це порятунок від спраги для випещених міланських песиків, оскільки безпритульних кішок у місті не спостерігається. І до речі, кількість фонтанів по всьому місту вражає – більше 670! І це не межа.
Нова історія
Майже 100 років нічого не змінювалося – форма Ведовелли була кодифікована і священна. Її відливали з чавуну, фарбували в той самий темно-зелений колір, розписували герб Мілана на відливці червоним і білим, кріпили латунного дракона і розставляли по місту. Але ось вперше в 2016 році Нова Академія образотворчих мистецтв NABA (Nuova Accademia di Belle Arti) оголосила серед молодих дизайнерів конкурс на new look, інноваційну концепцію або рестайлінг Зеленого дракона. Фінал пройшов під час квітневого Тижня Дизайну і показав місту 19 незвичайних проєктів, зроблених студентами Академії. Проєкт-призер мав бути реалізований в єдиному екземплярі і встановлений десь в одному з кварталів, але точну інформацію про фіналіста знайти не вдалося, а проєкти залишилися таким собі курйозним дизайнерським екзерсисом.
***
Ще далі пішла ініціатива ArtLine Milano – це проєкт муніципалітету Мілана, створений з метою наповнення нового публічного парку в кварталі CityLife творами сучасного мистецтва. Парк розкинувся на 173 тисячах квадратних метрів навколо площі Tre Torri, Три Вежі з новим і, напевно, головним сьогодні міланським business & shopping district, центром тяжіння бізнесу і дозвілля в трьох хмарочосах таких відомих архітекторів як Заха Хадід, Арата Ісодзакі та Даніель Лібескінд. Парк спроєктований лондонською Gustafson Porter Studio, яка перемогла в міжнародному конкурсі.
У 2014 році муніципалітет Мілана вирішив збагатити новий міський парк колекцією contemporary art під відкритим небом. Старший куратор, дизайнер Роберто Пінто разом з колегою куратором Сарою Дольфі Агостіні запросили з усього світу 30 художників under 40 на конкурс – представити свої проєкти для парку. За підсумками відбору міжнародного журі було названо 8 фіналістів, до яких додалося ще з дюжину проєктів відомих міжнародних авторів. Всі роботи були представлені місту під час виставки в Палаццо Реале в грудні 2015 року. То при чому ж тут міланські фонтани, запитаєте ви?
А при тому, що одним з восьми призерів, відібраних журі з тридцяти запрошених учасників, стала молода міланка, скульптор Серена Веструччі (Serena Vestrucci) з проєктом “Vedovelle e Draghi verdi”. Вона перемогла з оригінальною пропозицією нового образу дракона для традиційного фонтану, всього десять різних скульптур. У Серени Ведовелла перевтілилася – тут можна побачити не тільки інші різновиди драконів і всіляких монстрів, а й голови кроликів, слоників, півнів, жирафів. Вони відлиті в єдиному екземплярі з латуні за восковими формами старовинним методом точного лиття, виплавлянням восковок – cera persa – і позолочені гальванічним способом. Вийшло чудово! Такий оригінальний діалог між сучасністю і класикою, між змінами і традиціями, між новим і старим Міланом.
***
У Ведовелли є один секрет, про який не знають немісцеві: якщо заткнути пальцем стік, то з голови дракона через маленьку непомітну дірочку вирветься вгору струмінь води. Так до неї не потрібно нахилятися, щоб напитися. Особливо треновані потрапляють точно в рот, а діти із задоволенням обливаються. І все-таки тренуватися в такому способі пиття набагато безпечніше, ніж пити з іспанського поррона – porrón, посудини з довгим носиком, адже тут чиста вода, а не червоне вино.
Багато корінних міланців розповідають, як в дитинстві вони всі не раз штовхалися в черзі до Зеленого дракона, щоб напитися або набрати води в бризкалки і водяні пістолети. Це було однією з найулюбленіших розваг і залишається одним з найбільш душевних спогадів. Як посвята їм рядки з вірша “Вода” – Acqua, Габріеле Д’Аннунціо:
Гірська вода,
джерельна вода,
дощова вода,
суверенна вода,
вода, яку я відчуваю,
вода, яку я вихваляю,
вода, яка дзвенить,
вода, яка блищить,
вода, ти співа і мжичиш,
вода, ти смієшся й ридаєш.
Ти є життя,
і завжди-завжди втікаєш.
В статті використані матеріали: Il milanese imbruttito, Passi per Milano, Milano città Stato, ArtLine Milano, Urban file. Переклад вірша Acqua, Gabriele D’Annunzio за джерелом SoloLibri Анни Коломієць. На першому і другому фото Vedovella №1 на площі Театру алла Скала, третє – листівка 1927 року з площею Cavour.
Фото: Anna Kolomiyets; Alberto Fanelli (Courtesy ArtLine Milano), Valeria Corbetta, вказано за місцем та з відкритого доступу. Рендери конкурсу NABA за сайтом Corriere della Sera. Тут інтерактивна карта зі вказівкою адреси Vedovelle di Milano і тут на карті Муніципалітету.
Сподобалось, поділіться
