HoReCa-Wokshop_Massimo_Duroni_cover

Massimo Duroni. Кольори. Білий

Массімо Дуроні – біо-архітектор, провідний лектор курсів HoReCa Workshop у Мілані, професор, викладач Politecnico di Milano, інших вишів в Італії та за кордоном. Понад тридцять років спеціалізується на темі сталого розвитку, екологічному проєктуванні.
Займається проблемами оптимізації споживання, психологічного впливу кольору і світла в проєкті, питаннями матеріалів для інтер’єру.
Публікує статті в італійських і зарубіжних спеціалізованих виданнях.


Уже давно ми планували разом з архітектором підготувати серію статей про роль і використання кольору в проєкті. Сьогодні Массімо ділиться з нашим журналом своєю статтею, яку можна вважати початком цієї серії. Вона присвячена кольору Білий, Bianco. Але не тільки кольору, а ще багатьом важливим аспектам архітектури. Матеріал вийшов у міжнародному виданні Finiture Green, №20, 4-2023. Публікується з люб’язного дозволу Editore La Rivista del Colore.

***

« Як виживали колись люди на півдні Італії, в будинках, розжарених спекотним сонцем? Не було ні кондиціонерів, ні холодильників, ні вентиляторів влітку, щоб охолодити приміщення.

А якщо подумати про кілька сотень років тому, п’ятсот, тисячу. На землі, яка неохоче надавала ресурси, з мізерною кількістю справних ремісників, які вміли щось робити, і майже без жодних можливостей поширення знань. Хіба що через Церкву, а отже обмежених лише місцями культу або світської влади. Народна архітектура мала створити такі зразки, у власному вимірі і за правилами, продиктованими потребами часу. Саме в цьому контексті народилася концепція спонтанного містобудування, яка керувалася вітрами, шляхами сполучення та морфографією [спрощено, рельєфом місцевості, ред].

Багато наших середземноморських міст були побудовані так, що головна вісь орієнтована відповідно до напрямку панівних вітрів, часто в бік моря. Звідти надходив бриз, що безперешкодно поширювався містом, і приносив свіжість завдяки також провулкам, спроєктованим таким чином, щоб не перешкоджати його розповсюдженню (фото вище – Бріндізі, набережна, джерело Wild About Travel, нижче джерело Expedia).

Біокліматична архітектура

У цьому контексті спонтанно народилася абревіатура ABC –  італійською Architettura Bioclimatica, що означає “біокліматична архітектура”. ABC – це початок, основа, що виходить з необхідності досягти максимальних результатів з мінімальними витратами, аби забезпечити захист від стихій і ворогів, а також забезпечити температурний комфорт, наскільки це можливо. З першою промисловою революцією технологія, а не техніка, яка вже існувала в печерні часи, сильно поширюється в житловій та промисловій архітектурі. Багато ремісників було зосереджено в містах, тому наука про мистецтво виготовлення “scienza dell’arte del fare” – почала стандартизувати потреби та способи втілення відповідно до правил, записаних письменними людьми, а не ремісниками з їх практичними знаннями, набутими від попередніх поколінь.

Немов на двох різних коліях, saper fare [вміння зробити] розділилося між плановим стандартизованим будівельним виробництвом та культурою місця, тобто індивідуальним вирішенням часто унікальних проблем. Труллі [традиційні конічні будинки в італійській провінції Апулія] є прекрасним прикладом вишуканої будівельної техніки без pedigree, яка сягає в глибини нашої історії, очевидно що в доісторичні часи (фото нижче: труллі в містечку Альберобелло в Апулії, джерело Tripadvisor).

Trullo

Кожен елемент цього сільського будиночку був випробуваний тисячі разів протягом сотень років, впродовж яких стародавні будівельники замінювали раз за разом менш ефективні властивсті, поки не прийшли до варіанту, який ми знаємо сьогодні. Це – справжня машина для житла. Це – Місце. Здатне знизити навіть на десять градусів пекельну зовнішню температуру в апулійській сільській місцевості, не використовуючи жодного невідновлюваного джерела енергії. Але як це можливо? Трулло, спочатку створений для тимчасового захисту пастухів, є справжньою машиною. Система, яка працює завдяки використанню декількох винаходів. Висота і конічне звуження склепіння дозволяють підніматися догори найбільш гарячому повітрю, товщина стін з великою термічною масою переміщує внутрішню температуру від ночі до наступного дня, але найголовніше – вибір зовнішнього кольору стін. Білого (фото нижче: Альберобелло, джерело UNESCO Beni Culturali).

Білий

Майже надмірно сліпучий колір огортає все поселення, максимально збільшуючи ефект альбедо* [розсіювальна та відбивна здатність поверхні]. Лише невеликого переміщення по градієнту білого кольору було б достатньо, щоб експоненціально підвищити температуру поверхні зовнішнього матеріалу. Тоді було би зведено нанівець теплову інерцію, а конвекція (теплообмін) відбувалася би лише на поверхні стін, а не в їх масиві. Тому можна сказати, що одна з перших систем кондиціонування будівель була створена завдяки кольору. Але вибору не було. Будь-який інший колір, окрім білого, спричинив би неконтрольоване підвищення температури. Це нагадує мені старий слоган компанії Ford, коли вона випустила T model: “Обирайте будь-який колір, аби він був чорним”. Але в нашому випадку білий.

У деяких поселеннях, розташованих на високих місцинах, вапняна штукатурка виконувала також функцію дезінфекції води, яка стікала по дахах і вулицях до величезної цистерни в землі, що забезпечувала водою села в долині. Але це вже інша історія.

Труллі в Алберобелло, фото Viaggio senza scalo, нижче Trulli Soave Hotel

Вибір кольору в міському середовищі

Сьогодні вибір кольору має регулюватися, враховуючи Piani Colore, Планами кольорів, які вже розробили багато італійських муніципалітетів. Найчастіше на локальні кольори просто зважають, вибираючи на основі попередніх кольорів або, що дедалі частіше, вибір диктують індивідуальний смак і комерційні потреби, за прикладом функціонування fast food. Аж до нерегульованих пропозицій, таких як нещодавній випадок [2021] з одним міланським готелем, повністю пофарбованим в матовий чорний колір. На його фасаді, аби він був горизонтальним, можна було б зварити каструлю макаронів.

Етапи фарбування фасаду Demidoff Hotel в Мілані в чорний колір, фото Affari Italiani, нижче Reppublica

У гармохроматичних* джунглях, між драконівськими нормативами та різнокольоровим “Диким Заходом” без правил, виникають компанії. Такі, що вміють експериментувати та пропонують цікаві альтернативи. Було підраховано, що якби всі дахи в США були пофарбовані в білий колір, а не вкриті гудроном, ефект альбедо збільшився б. Це могло би покращити термічні характеристики будівлі і заощадити енергію, еквівалентну тій, що споживають два великих американських міста.

Апулія, Остуні, яке також називають “білим містом” за колір, що характеризує більшу частину його забудови, фото iStock

Враховуючи, скільки американці витрачають на кондиціонери, ця новина не така вже й малоймовірна. Дехто це заперечує, бо зміна кольору з чорного на білий могла би погіршити продуктивність взимку, але, очевидно, в меншій мірі, ніж це відбувається влітку. Більше того, ті ж компанії-виробники зуміли збагатити фарби кристалами, здатними відбивати сонячне світло навіть на темній поверхні, щоб не обмежувати вибір кольорів двома відтінками. Якби архітектор, який спроєктував той знаменитий чорний готель, знав це, сьогодні в Мілані ми не мали б пічки на сотні квадратних метрів, постійно увімкненої влітку.

Чорний фасад Demidoff Hotel викликав неабиякі суперечки у жителів кварталу. Фото Rai News

Сила кольору досягає навіть полюсів і вершин наших гір. Наприклад, якби сніг не був білим, він би повністю розтанув і Земля була б непридатною для життя нас, людей. З цієї причини існує ще одне маловідоме екологічне занепокоєння – надмірна концентрація пилу в атмосфері. Цей забруднювач легко осідає на поверхні снігу, роблячи його трохи менш білим. Це, як наслідок, дещо підвищує температуру на поверхні, а отже, пришвидшує танення льодовиків.

Висновки

Деякі компанії сьогодні можуть відтворити ефект альбедо навіть не обов’язково використовуючи білий колір. Такий результат дозволяє зовнішнім поверхням залишатися холоднішими, маючи при цьому задовільну кольорову гаму. Таким чином, імітація природи більше не обмежується відтворенням природних ефектів для кераміки, металів, пластику. Це перш за все корисно для покращення якості нашого життя. Як це було зроблено з нитками для операційних швів, що надихалися павутиною, клеями, які склеюють у воді, як це роблять мушлі. Або роботизовані механічні руки, натхненні кінцівками ракоподібних.

Завдяки дослідженням у сфері енергозбереження, захисту та довговічності, а також закріпленню, колір сьогодні переживає новий розквіт, який стосується не лише естетики, але й, перш за все, технологій, що має значний позитивний вплив на екологічну сталість та оцінку життєвого циклу***. »

* Альбе́до (пізньолат. albedo — білизна́, від albus — білий) — фотометрична величина, яка характеризує розсіювальну або відбивну здатність поверхонь. У широкому розумінні альбедо — відношення потоку відбитого (розсіяного) випромінювання до потоку, що падає. Джерело: ВУЕ, Велика Українська Енциклопедія

** Гармохромія — що відноситься до суб’єктивного сприйняття гармонії, яка виникає в результаті поєднання даного кольору з певним настроєм. Слово складається з двох — гармонія від грецького harmonía «узгодженість, пропорція» та -хромія, від грецького -khrōmía, похідного від khrôma -atos «колір». Здебільшого використовується в моді, косметиці. Джерело: Італійський тлумачний словник Accademia della Crusca.

***LCALife Cycle Assessment, оцінка життєвого циклу. Це методологія оцінки впливу на навколишнє середовище, пов’язаного з усіма етапами життєвого циклу комерційного продукту, процесу або послуги.

Дякуємо за наданий матеріал видавництву Editore La Rivista del Colore, профільний журнал Finiture Green, біо-архітектору Massimo Duroni. Фото: з відкритих джерел, Геннадій Мартинов, позначено за місцем. Передостаннє фото Альберобелло в Апулії – Monday Feelings. Заключне фото – під час лекції на курсах HoReCa Workshop. Тут знайдете інтерв’ю з Массімо Дуроні в нашому блозі.

Сподобалось, поділіться

Share on facebook
Share on twitter
Share on linkedin
Share on telegram
Share on whatsapp

Leave a Reply

Схожі матеріали