Цей огляд – третя частина розповіді про участь нашої редакції у складі міжнародної делегації учасників Restoration Week 2025, організованої Italian Trade Agency спільно з Assorestauro. Програма Тижня має на меті популяризувати італійську культурну спадщину, знайомлячи спеціалістів з усього світу – в нашій групі з вісімнадцяти країн і трьох континентів – з інноваційними реставраційними проєктами Італії. Подія проходила з 11 по 16 травня, цього разу у північній Італії – від Венеції до Феррари. В першій частині ми розповіли про відвідування реставраційних майданчиків у Венеції. В другій у Падуї та її передмісті Батталья-Терме. У продовженні буде розповідь про Феррару, де незабаром мала також відкритися спеціалізована ХХХ виставка Salone del Restauro, фінальна подія нашого чотириденного маршруту. В кінці знайдете резюме статті, створене ШІ.
Частина 3. Феррарський собор
Цей довгий день продовжився вже в Феррарі, місті, весь історичний центр якого цілком визнано пам’яткою UNESCO. В програмі була презентація пілотного проєкту реставрації південного фасаду та Protiro, готичної лоджії на головному фасаді Кафедрального собору, на завершення –відвідування реставраційного майданчика на дзвіниці. Презентація відбулася в урочистому залі при Муніципалітеті, в розкішному стародавньому Palazzo Ducale, Герцогському палаці, побудованому в 1245 році як резиденція родини Есте, що зараз є місцем розташування міської влади.
Варто сказати хоч кілька слів про собор, який присвячений Святому Георгію – San Giorgio Martire, і є головним католицьким місцем богослужіння у Феррарі. У 1132 році Папа Інокентій II дав доручення щодо будівництва нового собору Феррари. Перша фаза робіт розпочалися вже у 1133-1136 роках. В травні 1177 було освячено його головний вівтар. Доробки, переробки та добудови велися тут постійно. В XV столітті було розширено апсиду (арх. Biaggio Rossetti), у XVII ст. значно змінено трансепт (арх. Luca Danesi). Але найбільш суттєва, тотальна трансформація відбулася у 1712-1728 роках під керівництвом Франческо Маццареллі (Francesco Mazzarelli), і стосувалися просторових конструктивних моментів – у зменшенні числа нефів з п’яти до трьох. Але в більшій мірі інтер’єрів – вони стали барочними. В тому ж столітті, у 1735 році собор набув статусу митрополичого, а з 1959 став Малою Папською базилікою, а отже територією Ватикану.
Грандіозний західний фасад з його дуже характерною тричастковою шатровою структурою (3 cuspide) був розпочатий у романському стилі, який попри всі зміни, досі переважає в нижній частині. Це особливо помітно у скульптурах, які прикрашають головний фасад. Святий Георгій на коні та сцени з Нового Завіту над центральними дверима – робота скульптора Nicholaus (1135), який залишив ще багато зразків своєї творчості у соборі.
Верхній ярус створений кількома десятиліттями пізніше, і виконаний в готичному стилі та, окрім численних невеликих арок та розлогих вікон, має чудовий скульптурний “Страшний суд”, створений невідомим художником над центральною лоджією.
Під цими скульптурами знаходиться елегантна готична лоджія Protiro зі статуєю, раніше позолоченою, Діви Марії з немовлям, роботою першої половини XV століття, яку приписують Мікеле да Фіренце (Michele da Firenze).
Південна сторона, що виходить на Piazza Trento e Trieste, (ex San Crespino) прикрашена двома рядами лоджій зі скульптурними колонами. В нижньому рівні вулиці знаходиться так звана Loggia dei Merciai, Лоджія Купців, з Середньовіччя зайнята крамницями.
У центрі цього довгого фасаду можна побачити частково збережену цікаву споруду стародавніх мармурових воріт – Porta dei Mesi, Ворота місяців або пілігримів, розібраних у XVIII столітті. Частина скульптур з них невимовної архаїчної краси зберігається в Музеї собору, Museo della Cattedrale, розташованому тут таки поруч, з іншої сторони площі, в колишній церкві San Romano.
Велика дзвіниця епохи Відродження з білого та рожевого мармуру – незавершена робота, яку приписують Леону Баттіста Альберті (Leon Battista Alberti). Глибока цегляна апсида, як вже згадувалось вище – твір найвидатнішого архітектора та урбаніста Феррари доби Відродження Б’яджо Россетті (Biagio Rossetti).
***
Зараз центральна частина тричасткового фасаду все ще прихована будівельними риштуваннями. Після землетрусу, який стався в Емілії-Романії у травні 2012 року, собор Сан-Джорджо, хоч і витримав удар, зазнав значних пошкоджень, які додалися до давніх критичних проблем, і його було закрито для богослужінь. Стан пам’ятки вимагав термінових заходів безпеки, зокрема щодо декоративного та скульптурного апарату самої високої частини фасаду.
Роботи, заплановані в рамках цього втручання, стосуються реставрації головного фасаду, Протіру на ґанку, елемента особливого матеріального складу та надзвичайної декоративної комплексності, та інших поверхонь фасаду.
Інтер’єри собору відновлювали все останнє десятиліття. Нарешті, після тривалого періоду закриття для реставраційних та консолідаційних робіт, 23 березня 2024 року, в Пальмову (Вербну) Неділю Сан-Джорджо було знову відкрито.
Презентація, яку для нашої делегації провели в урочистій залі Муніципалітету співробітники студії Berlucchi, стосувалася в першу чергу довгого південного фасаду і “Protiro”. На ньому зупинимось трохи уважніше, і на його прикладі спробуємо передати всю складність сучасної реставраційної науки.
В Романському стилі Prothyrum – це цінний архітектурний елемент, який яскраво виділяється з-поміж решти головного фасаду не лише завдяки своєму виступаючому об’єму, але й завдяки майстерному виконанню живописного та скульптурного декору. Стан збереження матеріалів (переважно з каменю Віченци) показав дуже серйозні сліди деградації, у значно глибшій мірі, ніж у решти кам’яних поверхонь фасаду.
З огляду на таку загрозливу ситуацію, з самого початку реставраційного проєкту виникла необхідність розглядати Protiro окремо від решти головного фасаду. Участь Центрального інституту реставрації (Istituto Centrale per il Restauro ICR) у проєкті була вирішальною, оскільки інститут у минулому вже займався цією пам’яткою та проблемами її збереження.
Реставратори в процесі вивчення актуального стану дійшли висновку, що більш доцільним підходом мала стати організація пілотного майданчика з метою визначення найбільш придатних продуктів і методології для реставрації. Таких, які згодом можна було б застосувати до решти кам’яних поверхонь під час реставраційних робіт.
Варто зазначити, що більшість найскладніших проблем з пам’яткою спричинив не тільки час і атмосферні впливи, а, як не прикро, невдалі та помилкові попередні втручання. І про це ми чули практично на всіх реставраційних майданчиках, на яких побували під час цього туру.
Так, під час реставрації, проведеної Отторіно Нонфармалє (Ottorino Nonfarmale) у 1980-х роках, для зміцнення каменю було застосовано продукт, що містив суміш акрилових та силіконових смол (PARALOID та DRYFILM). Це втручання призвело до серйозного та прогресуючого руйнування каменю. Використаний консолідуючий продукт, який не проник глибоко в матеріал, старів. В результаті на поверхні каменю утворилася справжня кірка. Ця кірка відірвалася від основи, залишивши матеріал під собою подрібненим. До того ж він продовжив піддаватися подальшому руйнуванню. Наслідком такої помилкової обробки стала подальша незворотна втрата кам’яного матеріалу.
“…оригінальні кольори, які були блискуче підкреслені під час реставрації, також розмиті та ледве помітні; цілі частини модельованого каменю знаходяться під загрозою руйнування, і всюди спостерігається виражена ерозія, яка робить деякі скульптурні ділянки нечитабельними. Також на камені Віченци (pietra di Vicenza) видно сліди біологічної атаки, яка посилює розпад і змінює колір поверхні; деякі деталі, виготовлені з бронзи, спричинили появу неприємних синюватих плям оксиду міді”.
З листа-довідки Istituto Centrale per il Restauro (ICR) від 15/12/2016
Слухаючи презентацію, складалося враження, що мова йде про дуже складний клінічний випадок з тяжко хворим, навколо якого зібрався консиліум медиків. Так приблизно відбувалося і з цим “пацієнтом”. Спеціалістами були визначені головні етапи вивчення хвороби, за допомогою найновітніших неруйнуючих методів та інструментів. Щоб потім з’ясувати діагноз і призначити лікування. В реставрації використовуються справді споріднені медичним терміни: рентген, скануюча електронна мікроскопія, ультразвукова томограма тощо.
Всі роботи були поділені на п’ять фаз (як така собі “Медична карта стаціонарного хворого”). Зараз роботи знаходяться на заключному етапі:
- I ФАЗА. Адаптація риштувань та очистка від пташиного гуано
- II ФАЗА. 3D Геометричне дослідження
- IIІ ФАЗА. Мультиспектральна фотозйомка та дослідження матеріалів, будівельних технологій та типів розпаду, а також вивчення попередніх реставраційних робіт
- IV ФАЗА. Діагностична кампанія – проводиться до, під час і після пілотного будівельного майданчика
- V ФАЗА. Виконання пілотних реставраційних випробувань на відповідних ділянках Протіро.
Геометричне дослідження було виконано за допомогою лазерного сканування високої чіткості з використанням наземних приладів фазового порівняння. Одночасно зі збором тривимірних даних шляхом сканування було проведено фотограмметричну зйомку з метою створення текстури для 3D-моделей з фотографічними деталями високої роздільної здатності.
Дані цієї геометричної зйомки є основою для побудови тривимірної інформаційної системи для обслуговування місця реставрації.
Цікаво, що ця тривимірна система ebitty – італійське ноу-хау. Вона була розроблена “Esplorativa architetti” studio у тісній співпраці зі “STUDIO CRC di Paolo Pastorello” та з реставраторкою Анною Борзоматі (Anna Borzomati), виходячи з потреб, що виникли в документуванні попередніх місць реставрації.
Програмне забезпечення було створено для спрощення та управління операціями графічної документації на місці, на базі основних тривимірних даних виключно комп’ютеризованим способом.
Цікаво, що як і з хворим пацієнтом, кожний випадок – окрема історія. І як лікування призначається виключно індивідуально, так і з архітектурними пам’ятками, підбір очисних, консолідуючих і захисних продуктів робиться під кожний окремий об’єкт. З тестуванням і спостереженням за результатом. Наприклад, оцінка хроматичних варіацій поверхні з часом, можливо, викликаних нанесенням консолідуючих продуктів, буде проводитися за допомогою методу колориметрії.
Більшість тестів, що стосуються консолідуючих та захисних продуктів, будуть зосереджені на камені Віченци, pietra di Vicenza, оскільки цей матеріал є найбільш делікатним і у найбільш деградованому стані. Веронський та Істрійський камінь, присутні в соборі, були ретельно вивчені в минулому, і тому існує велика наукова бібліографія щодо поведінки та характеристик різних продуктів, якими їх обробляли. Отже, цей конкретний реставраційний майданчик у Феррарі стане прикладом для наступних аналогічних випадків. Так італійські реставратори набувають досвід і напрацьовують методи.
На закінчення коротку доповідь по реставрації Campanile – дзвіниці собору зробила студія Leonardo, яка безпосередньо виконує роботи з липня 2024, з використанням композитних систем для зміцнення і очищення каменю марки Kimia. Як вишенька на торт, учасники делегації могли невеликими групами піднятися на будмайданчик і на власні очі побачити процес та оцінити стан пам’ятки. На жаль, в якийсь момент заблокувався підйомник. Так що вишенька дісталася не всім. Українська група не встигла піднятися над площею собору, тож інші колеги поділилися враженнями і фото…
Наступного дня починалася виставка Salone del Restauro, кульмінація нашої поїздки. Про неї в заключній частині. Далі буде…
Резюме, створене ШІ
Restoration Week 2025 — Частина 3: Феррара і собор Сан-Джорджо
У фінальній частині маршруту міжнародна делегація побувала у Феррарі — місті, центр якого внесено до списку спадщини ЮНЕСКО. Основний акцент — реставрація Кафедрального собору Святого Георгія (San Giorgio Martire), зокрема:
- південного фасаду,
- готичної лоджії Protiro на головному фасаді,
- та дзвіниці епохи Відродження, архітектора Леон Баттіста Альберті.
Про собор:
- Побудований у XII ст., неодноразово перебудовувався: романський стиль у нижній частині, готика – у верхній, бароко в інтер’єрах.
- Унікальні скульптури святого Георгія, Страшного суду та елементи, як Porta dei Mesi (Ворота місяців).
- Після землетрусу 2012 року та попередніх невдалих реставрацій частина фасаду перебувала у критичному стані.
Сучасна реставрація:
- Проводиться в кілька етапів з участю Istituto Centrale per il Restauro.
- Окрема увага Protiro: пілотний реставраційний майданчик, 3D-сканування, аналіз матеріалів, тестування консолідуючих засобів; веде роботи Studio Berlucchi.
- Особливість — використання технології ebitty для тривимірної графічної документації.
- Виявлено наслідки невдалих втручань 1980-х, що призвели до деградації каменю.
Дзвіниця:
- Роботи виконує студія Leonardo, з використанням сучасних матеріалів Kimia.
- Делегати мали змогу піднятися на майданчик, хоча не всім пощастило — підйомник заблокувався.
Цей проєкт демонструє глибину підходу італійських реставраторів до охорони культурної спадщини: через технології, науку та повагу до історії. Наступна заключна частина розповіді буде присвячена виставці Salone del Restauro.
Використані матеріали, надані Studio Berlucchi, а також з джерел Cattedrale Ferrara, Ferrara Terra e Acqua, Monasteri Emilia Romagna, Archidiocesi Ferrara-Comacchio, Studio Leonardo. Фото та зображення: ©Anna Kolomiyets, вказано за місцем. Перше фото: риштування на головному фасаді собору Феррари, ©Studio Berlucchi. Передостаннє фото: ©Liubka Deneva. Заключне фото: грифон перед Собором, як його охоронець.
Тут можна подивитися окремі відео реставраційних робіт в інтер’єрах кафедрального собору Сан-Джорджо.
Тут перша частина огляду Restoration Week у Венеції, і друга частина у Падуї та передмісті Батталья-Терме. Тут читайте про ХХХ Виставку Salone del Restauro.
Сподобалось, поділіться
