Vittoriale. Архітектура метафізики

Ми перервали нашу розповідь про Vittoriale у Залі Зліпків, де з 2 березня 1938 року нескінченно продовжується театралізована церемонія прощання з великим поетом і національним героєм Італії Габріелє д’Аннунціо. Отже, повернемось в Музей “Д’Аннунціо-герой”. Його експозиція розгортається в новому крилі будинку поета, спроєктованому архітектором Джан Карло Мароні. У будинку з дивною назвою Schifamondo, “жени світ” по аналогії зі знаменитим ренесансним палаццо герцогів д’Есте у Феррарі Schifanoia, “жени нудьгу”.  Поет не встиг привнести сюди свій смак і залишити свій персональний “відбиток”, як у старому домі Prioria. Це зробили наступні покоління дослідників і шанувальників цієї унікальної особистості. І тут безперечно головною дієвою особою стає архітектор Мароні, який зумів створити в цьому домі і на території величезного парку, біля десяти гектарів, кілька визначних прикладів архітектури раціоналізму, деякі з яких увійшли в анали італійської архітектури середини ХХ сторіччя. Про них і піде мова в цій частині.  

Schifamondo

Серед оригіналів документів, фото, прапорів, картин і скульптурних портретів, подарунків, що надходили у Ґардоне-Рів’єру з усієї Італії на знак шани до поета-героя, варто звернути увагу на сміливе і виразне оформлення інтер’єрів та авторські меблі. Вони без сумніву надихнули не один проєкт в стилі ар-деко у повоєнній Італії і в більш сучасні часи.

Моя любов до Італії, моє поклоніння спогадам, моє прагнення до героїзму, моє передчуття майбутньої Батьківщини проявляються тут у кожному пошуку ліній, у кожній гармонії чи дисонансі кольорів.

До речі, щодо передчуття майбутнього Італії, д’Аннунціо передрік у 1937 році крах своєї країни у разі союзу з гітлерівською Німеччиною. Але не зміг цьому запобігти…

Studio. Кабінет з круглими вікнами по всьому периметру, закритими вітражами, що імітують алебастр. В центрі його великий стіл-архітектура, спроєктований Мароні. Звідси через вікна-ілюмінатори відкривається фантастичний вид у двір площа Далмата і на озеро Ґарду.

Накінець, заключний простір Auditorium — великий зал полігональної форми для  симпозіумів, конференцій, концертів, церемоній. У ньому під куполом підвішений двомісний літак S.V.A., свідок ще одного подвигу д’Аннунціо.

На цьому унікальному екземплярі, спеціально модифікованому під поета, він з пілотом Натале Паллі 9 серпня 1918 року пролетів над Віднем, щоб розкидати 40 тисяч листівок, які закликали австріяків до капітуляції і миру. Літак до Вітторіале прибув як подарунок в січні 1935 року, його фюзеляж прикрашений розписами відомого художника того часу Гвідо Маруссіґа.

Piazzetta Dalmata

Це ключове місце всього комплексу. З цієї маленької площі розходяться стежки та алеї, що ведуть до великого меморіального парку, зокрема алея Аліджі, яка піднімається до мавзолею. Звідси ж відкривається вид на озеро Ґарда і прохід до Приватного саду поета.

Cavalcavia dell’Angelo, Мостки Ангела — сполучна споруда між Пріорією та новим палацом Скіфамондо навколо всього двору piazzetta Dalmata. Ця облицьована світлим каменем структура з півциркульними арками видається втіленням численних картин Де Кіріко з його метафізичними площами, piazza italiana.

В центрі piazzetta великий флагшток, Pilo, зі штандартом Італії і головами маскеронами восьми головних італійських вітрів по колу. На сходинках-жорнах викарбувано в бронзі кілька пам’ятних та поетичних написів, розташованих на кількох рівнях: латинські або урочисті девізи, історичні дати, пов’язані з річницями Першої світової війни. Споруду увінчує статуя Діви Марії.

Приватний сад

Навколо Пріорії в бік озера за бажанням Д’Аннунціо архітектор розмістив приватний сад, Giardino segreto, куди поет потрапляв через портал, що складався з двох напівколон XVI століття. На тимпані у стилі ар-деко вигравіруваний напис Rosam cape, spinam cave, “Зривай троянду, оминай шипи” — заклик насолоджуватися радощами життя, не забуваючи про пов’язані з цим небезпеки.  

З цього підвищеного місця відкривався чудовий вид на решту Саду, на геометричний Розарій, традиційну для цих місць Лимонаю для цитрусових та озеро Ґарда.

Arengo

Розташований посеред пишного магнолієвого гаю, Arengo — це священне й символічне місце, створене за бажанням Д’Анунціо для проведення пам’ятних церемоній, присвячених його військовим подвигам та подіям у Фіюме.

Тут поет зустрічався зі своїми легіонерами, побратимами. Сімнадцять колон, що символізують найбільші італійські перемоги під час Першої світової війни, деякі з яких увінчані снарядами, а одна містить урну з землею з Капоретто. Кам’яні колони, змішані з магноліями, утворюють гай — символ вічності та спокою. Центральним елементом Аренго є трон Команданте, як називали Д’Аннунціо у Фіюме, прикрашений двома сфінксами, поруч із яким височить крилата бронзова Вікторія.

Cimitero dei cani

Собачий цвинтар. Д‘Аннунціо, який любив своїх численних собак, по-більшості хортів, майже як і своїх численних жінок, створив у нижній частині Приватного саду цей закритий з усіх боків шматочок землі. До речі, за багато років до Ернеста Гемінгвея… Тут де-не-де можна роздивитися старовинні кам’яні фігурки собак. Вже набагато пізніше архітектор Мароні поставив тут стелу з червоного граніту з цитатою поета про своїх улюбленців, 1935 року. До речі, це останній вірш, ним написаний…

Тут лежать мої собаки,
Мої непотрібні собаки,
Дурні і безсоромні,
Завжди нові і давні,
Вірні і зрадливі
Ліннощам їх господаря.

Парк

Тут скрізь можна відчути архітектурну філософію Мароні, згідно з якою архітектура має бути обрамленням природи і не порушувати гармонію ландшафту. І тут вода відіграє дуже важливу роль: присутністю, звуками, символами.

Продовжуючи рух по Алеї Аліджі, Viale Aligi, потрапляєш до Fontana del delfino, Фонтану  дельфіну — вишуканої відсилки до фонтана на віллі д’Есте в Тіволі під Римом.

Праворуч відкривається природний краєвид глибокої скельної долини Acqua Pazza, “Скажена вода”, звідки чути шум води струмка, що тече в нижню частину парку.

Цікаво, що невеликий природний водоспад Rivotorto, знайдений на придбаному майданчику, архітектор за порадою Д’Аннунціо розділив на два потоки, один з яких, більш стрімкий, пустив у глибокий вузький “каньйон”, а інший — по більш спокійному схилу пагорба, названий Acqua Savia, “Мудра вода”. 

Laghetto della Danza

Обидва потоки з’єднуються на найнижчому майданчику території комплекса, в Озерці Танців, Laghetto delle Danze.Це кам’яний басейн у формі скрипки, де Габріелє та Луїза Бáккара, його остання муза, влаштовували концерти у виконанні “Венеціанського квартету” струнних інструментів.

MAS 96

Будівля трохи вище фонтана, спроєктована Мароні, зберігає в якості елінгу MAS 96, протичовновий катер, який Габріеле д’Аннунціо використовував під час знаменитої “Витівки в Буккарі” (Beffa di Buccari) — подвигу, здійсненого в ніч з 10 на 11 лютого 1918 року, який серйозно посприяв підняттю бойового духу італійського військового флоту під кінець війни. Катер було подаровано поету флотом у 1923 році, деякий час він таки плавав по озеру, розважаючи гостей Пріорії. Потім знайшов свій вічний причал на пагорбі парку.

На вході до ангару MAS 96 розміщено латинський напис, похідний від акроніму МАS: Memento Audere Semper. “Пам’ятай ризикувати завжди” — девіз, згідно якого поет діяв усе своє життя.

Mausoleo

На найвищій позиції комплекса, на пагорбі, що височіє над усім парком Vittoriale, ще здалека можна побачити білу концентричну споруду, яка здається видінням дивної Вавілонської вежі чи втіленням метафізичних картин Де Кіріко (такі порівняння тут виникають майже скрізь). Це Мавзолей героїв, напевно, найбільш вражаючий архітектурний об’єкт всього комплексу, який мало якому архітектору випадало створити за своє творче життя. Цікаво порівняти втілення з першими начерками Мароні, в яких практично одразу була знайдена остаточна форма.   

До Мавзолею веде лабіринтоподібна стежка, оточена оливковими деревами, що нагадує кола Чистилища Данте. Тільки тут їх три, а в “Божественній комедії” сім. За бажанням Д’Аннунціо, у римських саркофагах, всього десять, були перепоховані тіла найближчих йому дев’яти побратимів “походу на Ф’юме”, і саме там бажав бути похованим він сам.

Те, що сьогодні є Мавзолеєм поета, було зведено архітектором Мароні за зразком римсько-етруських гробниць вже після смерті Д’Аннунціо — саме на тому місці, яке обрав сам поет. Насправді, при всій грандіозності численних архітектурних об’єктів комплекса, саме тут, в Мавзолеї, насправді перехоплює дихання. Особливо в момент, коли в кінці концентричних сходів, відкривається унікальний вид з висоти його вершини вниз на озеро. І коли з яскравого світла дня спускаєшся в підземну частину, де всередині крипти розташований надгробок поета, виконаний з мармуру Botticino, під великим бронзовим Розп’яттям.

В десятому саркофазі верхнього майданчика, неподалік свого друга і вчителя, знайшов упокій і відданий архітектор Джан Карло Мароні.

Королівський корабель Puglia

Якщо Мавзолей — найвеличніша архітектура Вітторіале, то цей корабель, що назавжди пришвартувався на схилі пагорба високо на Ґардою, носом спрямований у бік Адріатичного моря — найбільш дивовижний.

Д’Аннунціо так любив воду, а особливо море, що навіть вигадав історію, нібито він народився на борту бригантини. Тож подарунок був прийнятий з великою вдячністю, адміралу ді Ревелю, “герцогу морів”, було відправлено довгого схвильованого листа.

Авжеж, спускаючись від Мавзолею в бік озера, непідготований відвідувач може не повірити своїм очам. Бо ви буквально потрапляєте на борт великого військового корабля “Пулья”, який, як і MAS 96, був подарунком адмірала, а на той час міністра Військово-морських сил в Уряді Муссоліні, Паоло Таона ді Ревеля — у 1923 році, до 60-річчя поета. Д’Аннунціо хотів спочатку викупити бойове судно, призначене під розпил, але військові моряки на знак поваги до героя війни вирішили інакше. Одноголосним голосуванням уряду корабель і катер були йому подаровані.

Роботи з доставки носової частини “Пульї” до Вітторіале виявилися надто складними, зокрема з огляду на технічні можливості того часу. Адже потрібно було розібрати корабель і перевезти його носову частину залізницею на відстань 300 кілометрів з Лігурійського моря, від порту Ла-Спеції. Для здійснення цієї операції знадобилося двадцять залізничних вагонів та численні військові вантажівки для транспортування від найближчої станції до Ґардоне-Рів’єра. Потім вже було завдання архітектора та морського лейтенанта Фортунато Сілла, як зібрати і “вставити” корабель в скельний пагорб. Результат вийшов неймовірний — грандіозна ідея і абсолютно унікальне її втілення.

«Великий трагічний ростр корабля “Puglia” поставлений на пагорбі на честь і у славі, як у каплиці — закривавлений клаптик одягу героїчного побратима, що загинув».

Коли поет супроводжував на кораблі особливо видатних своїх гостей або під час знаменних річниць, він віддавав наказ матросам, які стояли на варті, стріляти в бік озера салютом.

Спереду ростр прикрашає фігура ще однієї крилатої богині перемоги Вікторії скульптора Ренато Броцці, символізуючи визволення Адріатики. Ніс корабля дивиться у бік Адріатики, у бік Ф’юме, у бік сходу сонця — відсилання до поховань вікінгів та похоронного ритуалу героїв північних культур

Амфітеатр Parlaggio

Вільна екскурсія парком може тривати годинами. Але ми, повертаючись до входу, пропонуємо закінчити її тут, де розташовано найбільший архітектурний об’єкт комплекса, і найбільший його довгобуд. Це Амфітеатр комплексу Вітторіале, названий Parlaggio, від parlare — говорити. “Мармурова чаша під зорями” — як Габріеле д’Аннунціо уявляв собі цей театр просто неба, який він разом із Мароні палко прагнув створити ще у 1931 році. Саме тоді Джан Карло був спеціально командирований на південь, до Помпеїв, де мав вивчати античні зразки залишків будівлі Teatro Grande.

“Мармурова чаша” мала бути розвернута на неймовірному тлі-декорації озера Ґарда,  звідки відкривався вид на півострів Сірміоне, острів Гарда, гору Бальдо та фортецю Манерба. Взявши за зразок знаменитий вагнерівський театр Bayreuth, поет мріяв про просторий і величний театральний простір для постановки своїх вистав.

Закладено основи архітектури були ще за життя Д’Аннунціо, для чого тут було буквально зрито-зрівняно великий пагорб, щоб створити заглиблення для майбутньої споруди. На жаль, ані поет, ані його відданий архітектор не побачили завершене творіння, бо будівництво було відновлене лише у 1952, році смерті Джан Карло Мароні. Роботи продовжив брат архітектора Італо Мароні та його колега Маріо Моретті. Театр було урочисто відкрито 8 серпня 1953 року концертом оркестру Ла Скала.

Але тільки нещодавно, у 2020, завдяки фінансуванню регіону Ломбардія, амфітеатр було повністю облицьовано рожевим веронським мармуром, як про це мріяв поет 90 років назад.

Вхід = вихід

Портал з двома арками та нішею посередині. На фронтоні девіз: «Я володію тим, що я подарував». IO HO QUEL CHE HO DONATO. У ніші розташований невеликий фонтан, над ним ще одна фраза д’Аннунціо:

«Усередині цього потрійного кільця стін, де вже втілено в живих каменях ту священну книгу, яку я уявив призначеною для ритуалів Батьківщини і яку переможці-латинці назвали Vittoriale».

Наведені цитати д’Аннунціо з “Акту про дарування”, за джерелом сайту Музею. Використані матеріали, надані Archivi del Vittoriale, з сайту комплексу Vittoriale.it. Фото:©Anna Kolomiyets, ©Augusto Rizza, ©Marco Beck Peccoz, ©Davide Mombelli, ©Bergamaschi для A2A, Facebook Vittoriale, де відомо, вказано за місцем. Перше фото Мавзолею на світанку ©Davide Mombelli. Заключне фото: вхід до комплексу Vittoriale degli Italiani, 1950-і роки, фото F.Micheletti, Archivio personale di Ruggero Manara, ©BresciaVintage.

Читайте першу частину про появу поета Габріелє д’Аннунціо у Ґардоне-Рів’єра, його будинок Prioria та ідею створення Vittoriale.
Рекомендуємо у нас розповіді про інші футуристичні архітектурні проєкти тої самої епохи: Danteum в Римі як відтворення в архітектурі “Божественної комедії” Данте; Villa Girasole (Соняшник) під Вероною — унікальний будинок, який повертається за сонцем; а також про інші цікаві місця на Озері Ґарда.

Сподобалось, поділіться