Переглядаючи тисячі фото, зроблені 8-11 травня у Венеції, під час press preview та відкриття 19 Архітектурної бієнале, турбують дві думки. Як вмістити весь цей об’єм інформації в огляд, навіть довгий, навіть поділений на кілька частин? І друге – як привернути увагу не лише архітектурної спільноти, але й адміністраторів різного рівня, від локального до державного, до нагальних проблем, пов’язаних з архітектурою? Інструменти дає куратор Карло Ратті, перший італієць в такій ролі після надто довгої перерви у чверть століття, з 2000 року, коли ним став римлянин Массіміліано Фуксас. Ратті залучив до участі не лише велику кількість учасників – 750, але й неймовірно розширив коло спеціалістів різних гуманітарних, наукових, філософських напрямків. Коротко, “Розумних людей”, IntelliGens, згідно назви цьогорічної виставки. Але під gens Ратті розуміє не лише людський розум, а й природний і надприродний, ні, не божий, а колективний та, звісно, куди без нього, ШІ. Отже, Natural. Artificial. Collective.

“Розумний народ” представляють тут архітектори та інженери, математики та кліматологи, філософи, художники, кухари і програмісти, письменники, фермери, дизайнери і багато інших. З латинської intelligere – значить зрозуміти. Отже, спробуємо зрозуміти і ми. І почати розповідь про цю динамічну майстерню різних світлих голів, нагальною практичною задачею якої є, без жодної патетики, порятунок людства і Планети.  

Будмайданчик в Садах

Перші найбільш сильні враження – вся бієнале, особливо найстаріша, історична її частина в Садах Giardini (про яку не можемо не згадати) нині перетворилася на величезний будівельний майданчик. І це ще один з символів виставки цього року. Йде найбільш масштабна за всю історію існування бієнале реставрація, а точніше реконструкція Центрального павільйону. Він народився першим в майже пустих Наполеонівських садах Венеції як Palazzo Pro Arte у 1895 році, збудований для Першої художньої виставки. Зводився як будівля майже тимчасова, хоч і цегляний, з матеріалів недорогих та доступних, на вельми умовних фундаментах або без них.

Потім тут постійно відбувались суттєві добудови і тричі радикально змінювався головний фасад. До наших часів він дійшов у своїй версії доби Муссоліні, 1932 року, за проєктом Дуіліо Торреса (Dulio Torres). А вивіска ITALIA вже порівняно недавно, у 2006 була замінена на звичну до минулого року la Biennale. А двометрові літери назви країни-хазяйки переїхали на галявину позаду нового національного павільйону в Арсеналі. Про історію створення бієнале можна довідатися у нашому дослідженні.  

По суті, головний павільйон, що розрісся як сім’я грибів навколо центрально грибниці, ніколи капітально не ремонтувався – там підбілювали, тут підмазували. Поки його стан не став насправді аварійним. Отже, сьогодні літери напису La Biennale буквально висять у повітрі над пустотою, здається, повністю розібраного фасаду Торреса. Не видно й слідів восьмигранної центральної зали, відомої розписами Галілео Кіні (Galileo Chini) 1909 року. Сподіваємось, вони не зникли і повернуться на своє місце в ході робіт. Як не може зникнути й унікальний “Дворик скульптур” звичайного венеціанського генія Карло Скарпи (Carlo Scarpa).

Не видно слідів попередньої архітектури і з боку каналу Святої Елєни, зник орієнтир – віконечко того ж Скарпи з характерним для його архітектури символом двох поєднаних кілець… Будівельні крани, риштування, маленький причал на каналі, перетворений на пункт відвантаження матеріалів і вивозу будівельного брухту. Все це створює певний настрій. Настрій, треба сказати, дещо тривожний, точно ностальгічний – “ніколи не буде як колись” – одночасно з інтересом “як воно буде”, до обіцяних відкриттів наступного сезону, коли роботи мають закінчитися.

До цього додалися ще й щасливі власники багатьох національних павільйонів в Садах, які, скориставшись спрощеною логістикою будівельного майданчика, вирішити підрихтувати свої трохи пошарпані будівлі. Тож в Giardini закриті цього року численні павільйони – Чехословаччини (лише тут ці дві країни ще є одним цілим), Венесуели (проєкт Карло Скарпи, 1954), Франції (один з найстаріших, 1912 року), Ізраїлю (за проєктом уродженця Миколаївщини Зеєва Рехтера, 1952). В розібраному (буквально) вигляді павільйон Данії, частково Фінляндії (Алвара Аалто).

На наступні місяці після листопада заплановано ще одне будівництво – о, диво, після тотальної 30-річної перерви і купи остаточних залізобетонних заборон – нового національного павільйону, лише третього за півстоліття в цьому історичному місці. В центрі площі Spazio Esedra буде побудовано павільйон Катару, де в конкурсі (по запрошенню) перемогла студія неймовірно популярної сьогодні лівансько-французької архітекторки Ліни Ґотме (Lina Ghotmeh) …  Це говорить про те, що нема таких залізних правил і обмежень, з яких не буває виключень…

Reconstructing La Biennale

Відсутній головний фасад Центрального павільйону з висячими в пустоті літерами la Biennale кураторська команда використала, щоб розповісти про історію Архітектурної бієнале. Частина ліворуч про період з 1975 по 2023 рік, праворуч про роботу над створенням поточної виставки.

Архітектурні бієнале є ключовими майданчиками для архітектурних дебатів, але домінуючі на момент створення конкретної виставки теми часто ігнорують шляхи розвитку ідей всередині її складної “еко-системи”. Інсталяція “Constructing la Biennale” вперше розкриває закулісся за допомогою міждисциплінарного підходу, який поєднує network science, інфо-графіку, data visualization та архітектурну етнографію.

Фальш-фасад перед будівельним майданчиком Центрального павільйону, який реконструюється, дуже наглядно та в інтерактивній формі завдяки web-based extension показує еволюцію кураторського процесу: через діаграми, карти, фільми, фізичні об’єкти інсталяція досліджує кураторство як колективну імпрезу. Зсередини презентує процес створення Архітектурної виставки Intelligens. Natural. Artificial. Collective як багатошарової та динамічної системи. Для зацікавлених – достатньо клікнути за посиланням вище і розкрити півстолітню історію найвідомішої в світі архітектурної виставки.

Ми повернемося до Садів Giardini в огляді про вибрані національні павільйони, ті що не на ремонті й ті, що зацікавили більше. А в наступному запросимо до Арсеналу, де розвернулася головна кураторська експозиція Карло Ратті IntelliGens.  
Далі буде…

Використані матеріали, надані прес-офісом Бієнале, з сайту організаторів La Biennale. Фото: ©Anna Kolomiyets, вказано за місцем. Друге фото: вид на Центральний павільйон з боку острова Святої Елєни.

Про історію створення Архітектурної бієнале Венеції, з численними цікавими фактами та рідкісними ілюстраціями, читайте у нас в журналі.
#BiennaleArchitettura2025 #IntelliGens

Сподобалось, поділіться